UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Пережитки язичництва в культурі Київської Русі Х-ХІІІ ст.
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось28803
Скачало808
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

али їх священними речами, що мали

оберігати людину. Не раз виявляли ікла, кісти й кабанячі голови в

курганних похованнях сіверян та древлян. Без сумніву можна вважати

кабана священною твариною. Його приносили в жертву богам з надією, що

цим можна набути їхньої ласки і допомоги. Деякі вчені стверджують, що

поєднання обпаленого дуба з кабанячими іклами було пов’язано із

святкуванням новорічних циклів свят, коли спалювали дубову колоду з

обов’язковою стравою "васильївського" порося [23; с. 24]. Про полювання

на вепра та урочисте споживання його м'яса розповідається в літописах і

билинах.

 

Отже, за допомогою етнографічного матеріалу ми маємо можливість

прослідкувати магічне поєднання культів дерев, води і вогню. За

народними віруваннями вогонь – найвеличніший дар богів людям. Через

поклоніння вогню пояснюється й українська гостинність [31; с. 263]. Вода

вважалась фільтром людини від гріхів.

 

В Україні зберігаються рештки визначної культової споруди поганського

часу – печерно-скельного храму в с. Буша (р.Мурафа-Дністер) з наскельним

рельєфом-композицією та написами. Питання про достемений час виникнення

цього рельєфу й самої будівлі залишається дискусійним. Одні вбачають у

ньому витвір кельтських майстрів, інші взагалі відмовляються його

визнавати за взірець стародавнього мистецтва. Але при всьому тому

існують незаперечні докази використання храму для культових відправлень

у VІІІ- ІХ ст.. В.М. Даниленко ще в 1961 р. відкрив і дослідив тут

глинобитний вівтар-вогнище й ліпну слов’янську кераміку VІІІ ст..

Знахідки трапилися в культурному шарі, що накопичився на дні печери [54;

с. 340].

 

Через поодинокі згадки про слов’янські капища, відтворити повну картину

місць поклоніння давніх слов’ян неможливо. Але за допомогою

археологічних досліджень слов’янських святилищ у Києві, Чернігові,

Новгороді, маємо можливість уявити як же виглядали слов’янські

святилища.

 

Найдавніше капище у Києві було розкопано у 1908 році у центрі городища

на Старокиївській горі (біля приміщення сучасного Національного музею

історії України) В.В. Хвойкою. У центрі городища Кия стояло язичницьке

капище – культовий центр полян, що датується V – VI ст. Від язичницького

капища залишився власне фундамент складений із необроблених брил

пісковику, граніту на глиняному розчині [54; с. 337]. Фундамент мав

еліпсоподібну форму з чотирикутними виступами. Із західного боку

фундаменту виявлено масивний стовп, в якому шари обпаленої глини

чергувались з шарами вугілля і золи. Навколо нього була велика кількість

кісток. Б.О.Рибаков, виходячи з масштабів вівтаря, схилявся до того, що

це – залишки великого язичницького храму, а еліпс із каменів –

призначений для заклання [44; с. 70].

 

В 1975 році розкопки, що проводила Київська археологічна експедиція

неподалік від літописного Теремного двору виявили місце розташування

Перунового пагорба, де натрапили на викопані в материковому ґрунті

фундаментні рови споруди, засипані щебенем, уламками плінфи та шифером у

перемішку із глиною і шматками цем’янки. Споруда являла собою видовжений

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] 16 [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ