UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Пережитки язичництва в культурі Київської Русі Х-ХІІІ ст.
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось28801
Скачало808
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

релігії достатньо довго була не

актуальною. В радянські часи особливо до середини ХХ ст. лише деякі

дослідники торкалися проблеми язичницькіх вірувань та їх пережитків.

 

Найбільш широко досліджував проблему слов’янського язичництва у другій

половині ХХ ст. Б. Рибаков [43; 44]. Його роботи "Язичництво Древньої

Русі" та "Язичництво давніх слов’ян" базувались на широкій джерельній

базі, масово залучався археологічний матеріал. На думку Б. Рибакова, у

східних слов’ян до прийняття християнства вже існувала віра в єдиного

верховного бога. Він вважав, що у східнослов’янському язичництві таким

головним богом був Род. Після прийняття християнства язичництво не

зникло, а просто змішалось з християнством.

 

Серед радянських дослідників ще потрібно відмітити праці В. Топорова та

В. Іванова, Н. Велецької, В.Проппа. Особлива активізація релігієзнавчого

напряму в історичній науці припадає на час проведення святкування

1000-літнього ювілею прийняття християнства на території Русі, як

державної релігії.

 

Сучасні дослідники язичницьких вірувань та міфології акцентують увагу на

дослідженні світоглядних вірувань, виділяючи їх з християнської

обрядовості і виводячи витоки слов’янських язичницьких обрядів та

вірувань з часів існування на теренах майбутньої Київської Русі

індоєвропейських племен, залучаючи археологічні джерела. Серед сучасних

дослідників, котрі висвітлюють релігійне становище Давньої Русі, слід

відзначити П. Толочка, О. Моцю, Н. Яковенко, М. Котляра та інших

археологів, істориків та культурологів.

 

Досить лаконічно та змістовно розкриває проблематику язичницьких богів,

календаря та світобудови Г. Лозко у праці "Коло Свароже" [28; с. 78,

115, 180]. Одна з найгрунтовніших праць, присвячених релігійній

трансформації давньоруського суспільства – "Київська Русь: від

язичництва до християнства" О. Моці та В. Рички [30].

 

Таким чином, підсумовуючи історіографію даної теми, можна стверджувати,

що язичництво при всій своїй різнобарвності, всежтаки залишається досить

суперечливою темою, що потребує подальшого вивчення.

 

 

 

Розділ ІІ. Язичництво Київської Русі

 

 

 

2.1 Язичництво та язичницький світогляд

 

 

 

Язичництво (вiд давньослов. слова "язики" — народи) є досить

невизначеним термiном, що свого часу виник у церковному середовищi для

позначення всього нехристиянського. У релiгiєзнавствi пiд "язичництвом"

розумiють рiзноманiтнi релiгiйно-мiфологiчнi уявлення, обряди та культи,

що iснували в рiзних народів планети до прийняття ними вищих релiгiйних

форм (як правило, світових релiгiй). Найчастiше цим поняттям позначають

вiрування тих народiв, що не мали власних держав, а, створивши їх,

одразу прийняли одну iз свiтових релiгiй, минаючи стадiю тривалого

розвитку власно нацiонально-державної релiгiї. Тому хронологiчнi рамки

слов’янського язичництва надзвичайно широкi — своїми коренями воно сягає

в кам’яний вiк, а його пережитки можуть зберiгатися до ХIХ — початку ХХ

ст. [17; с. 347].

 

Язичництво давнiх слов’ян саме по собi не є унiкальним явищем у свiтовiй

iсторiї релiгiй, це — слов’янський варiант загальнолюдського

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ