UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Пережитки язичництва в культурі Київської Русі Х-ХІІІ ст.
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось28873
Скачало814
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

власної державності

[17; с. 348].

 

Середньовічні автори знали слов'янське язичество в часи його розквіту,

однак залишили про нього дуже мало свідчень [54; с. 338]. Тому для

відтворення цього часу актуальним є звернення уваги на найдавнішу форму

традиційної культури народу, що тісно пов’язана з природними умовами,

історичним буттям народу, способом його життя, діяльністю, характером,

психологією. Вона виражена в різних формах: матеріальній (будівлях,

знаряддях праці, ремеслах, саморобних засобах транспорту, одязі, їжі) і

духовній (звичаях, творах усної народної творчості, обрядах, традиційних

знаннях, мистецьких виробах тощо).

 

Язичество – це не просто релігія, це світогляд, тобто цілісна система

уявлень про світ і місце людини в ньому. Боги уособлювали явища природи

й космос, а з часом і суспільні процеси. Є всі підстави вважати, що

наприкінці І тис. слов’янське язичництво становило собою досить складну

систему уявлень, міфологічних образів, котрі мали глибокі первістні

коріння та пройшли шлях різних перетворень від мисливських небесних

тварин, землеробських богинь родючості до патріархальних і

воєнно-дружинних культів Перуна та Сварога [54; с. 338].

 

Наразі, спираючись на автора фундаментального дослідження про язичество

древніх слов’ян, академіка Б.О.Рибакова та історичне джерело ХІІ ст.

"Слово про ідолів" можна виокремити чотири стадії розвитку, що

відповідають певним історичним епохам у слов’янській дохристиянській

історії: поклоніння і покладання треб (жертв) "упирям і берегиням",

ставлення страв ("трапез") Роду й рожаницям; культ Перуна; після

запровадження християнства таємні ("отай") поклонінням різним богам, у

тому числі й найдревнішим [43; с. 5]

 

Дивовижною сферою народно-традиційної культури є знання, набуті у

процессі тривалого спостереження за явищами природи, виробничого і

життевого досвіду. Перебуваючи в оточенні непізнаної природи, люди,

однак, у процесі часообігу осягали закономірність і взаємозумовленність

багатьох явищ. Раціональні знання переплітались із системою вірувань і

уявлень. Усе це разом формувало своєрідне середовище, де

організовувалося буття людини.

 

Однією з найдавніших форм духовної культури є звичаї та обряди. Звичаї

це повсякденні, усталені правила поведінки, що складалися історично в

контексті людських стосунків. Вони, як неписані закони, народжуються

разом з народом і передаються з покоління у покоління, стають

звичаєвими, –традиційними.

 

Обряди це символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш

важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб. Між

звичаями та обрядами існує певна різниця. Якщо звичаїв дотримуються

щоденно, то обряди виконуються напередодні чи безпосередньо у дні свят

[37; с. 117]. Знання природних циклів і орієнтація в часі формувалися ще

на тій стадії, коли давне населення вело привласнюючу форму

господарювання, тобто існувало виключно за рахунок мисливства і

збиральництва. І тільки з часом, коли людина вже приборкала деяких

тварин та оволоділа початковими навичками рільництва починає

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ