UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Пережитки язичництва в культурі Київської Русі Х-ХІІІ ст.
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось28883
Скачало814
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

цтва починає

зароджуватися і накопичуватися шляхом фільтрації набутої інформації,

знання про відліки часу, пори року, міри та ваги тощо.

 

Тобто через переважну більшість наших предків, що займалися

землеробством, та спеціалізувалися на лісопромислах, звіроловстві й

тваринництві, рільництва [12; с. 44-45]; Вирощуючи культурні злаки,

випасаючи худобу тощо, селянин фіксував усі атмосферні зміни з огляду на

позитивних чи негативних впливів на результати його праці. Саме ці

обставини і змушували селян виробити сукупну систему вірувань,

прогнозувань і фахову освіту – народну мудрість звести до певної

системи, яка б мала практичну користь. Власне це завдання і виконував

аграрний (народний, річний) календар – неписаний кодекс рільника [47; с.

11]. Регламентація пристосовувалася до певних календарних подій.

Аграрний календар регламентував строки посіву та глибоке розуміння

технологій вирощування культурних рослин. В свою чергу Вінець – рік

поділяється на чотири пори року – зиму, весну, літо і осінь. А взагалі

рік мав 12 місяців і кожен з них мав власну назву, прив’язану до тих чи

інших робіт, найчастіше до хліборобних.

 

Так, аналізуючи назви місяців за різними регіонами, можна простежити

діяльність народу у сільському господарстві, кліматі, суспільстві,

культурі тощо. Березень – березоль, сочень, з гір потоки, зимобор;

Квітень – цвітень, дзюргальник, лукавець, снігогін; Травень – май,

травник, пісенник; Червень – червець, хліборост, різноцвіт, кресник;

Липень – липець, сінокіс, косень, маківка літа; Серпень – хлібочол, –

різносол, жнивець, копень, спасівець; Вересень – вереснець, ревун,

зоревник, хмурень, "бабине літо"; Жовтень – костричник, свадебник,

позимник, листопад, грязник; Листопад – падолист, грудень, напівзимник,

братчиком; Грудень – мочавець, солоноворот, андрієць, стужайло; Січень –

просинець, перезим’є, тріскун, сніговик; Лютий – крутень, бокогрій,

криводоріг, сніжень, громник, казибрід.

 

Місяць поділявся на чотири тижні. Уже за часу Трипільської культури на

українських землях існував семиденний тиждень, він, доречі, був

поширений серед усіх пелазгів аж до Малої Азії, а також у єгипетських

жреців. Кожних сім днів відбувалася зміна фази місяця. Також семиденний

тиждень добре узгоджується з психо-фізичними ритмами людського

організму. А відтак спостерігаються зміни в життєдіяльності людей,

тварин, рослин [28; с. 115].

 

Знання і уявлення про світобудову і розташування небесних світил

покладено в основу як астрономічного так і народного календарів, а також

припущень щодо організації Всесвіту. Згідно з давніми уявленнями, світ

складався із Землі, Сонця, Місяця і, що найважливіше, – семисферного

Неба, де у відповідному порядку розташовані усі світила. "Сьоме небо"

служило місцем перебуванням богів, тому і вираз "сьоме небо" набув у

народній творчості чогось недосяжного, казкового і загадкового.

Спостерігаючи за зоряним небом, селяни розрізняли більшість сузір’їв,

які в українців отримали свої назви: Великий Віз або Віз (Велика

Ведмедиця), Малий Віз або Пасіка (Мала Ведмедиця), Хрест (Лебідь), Дівка

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ