UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Становище Німеччини напередодні Другої світової війни
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось13738
Скачало491
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

и, що заключався у відсутності опори на

суспільні групи, що здатні витримати таке навантаження[6;30].

 

Новий уряд очолив фон Паппен, теж представник партії «Центр», але

профашистськи налаштованої її частини. Проте становище кабінету фон

Паппена було не набагато кращим за становище кабінету Брюнінга.

Враховуючи помилки попередниката під тиском преси Паппен висунув більш

активні програми створення державою робочих місць. Це стало прийнятним

для промисловості не лише завдяки виділенню надзвичайних кредитів (у

вигляді податкових чеків) на створення додаткових робочих місць, але й

завдяки дозволу, у випадку найму більшого числа працівників

підприємцями, скоротити наполовину тарифні ставки. В результаті у

профспілках не без підстав заговорили про спроби побудови економіки «за

рахунок найманих працівників»[6;28]. В таких умовах соціал-демократи і

комуністи зі всією злістю взялися за уряд фон Паппена.

 

Наступний уряд, не зважаючи на всі протести націонал-соціалістів (а вони

мали в парламенті 196 місць), очолив ставленик Гінденбурга Курт фон

Шлейхер, останній канцлер Веймарської республіки. 15 грудня 1932 року

Шлейхер запропонував свою програму: скасування квот на

сільськогосподарську продукцію та скорочення заробітної плати, передачу

800 акрів землі 25 тис. селянських сімей, контроль над цінами[1;193].

Проте уряд не отримав підтримки профспілок, а отже марксистів, а також

юнкерства. Парламент також не підтримав Шлейхера. Тоді канцлер

запропонував Гінденбургу розпустити парламент і керувати країною

виключно за допомогою надзвичайних законів відповідно до статті 48

Конституції. Гінденбург відмовився від цієї пропозиції і 29 січня 1933

року Шлейхер пішов у відставку. А вже 30 січня 1933 року рейхсканцлером

Гінденбург призначив Адольфа Гітлера.

 

Президентські уряди Брюнінга, фон Паппена, Шлейхера отримали менше уваги

зі сторони віддалених від народу камеральних урядів, оскільки цим

кабінетам, що складались зі «спеціалістів», не вистачало вміння

інформувати громадськість про свої наміри, уміння бути зрозумілими для

населення, в той час як рух, яким керував Гітлер, вів надзвичайну

мобілізацію емоцій та почуттів[6;30].

 

Таким чином ми бачимо, що тривалість роботи того чи іншого уряду в

тогочасній Німеччині залежала навіть не стільки від його економічної

програми як від його підтримки парламентом. Адольф Гітлер у своїй книзі

«Моя боротьба» з цих позицій нещадно критикував демократію, в тому числі

і демократію в Німеччині: «Найбільш характерним в демократичному

парламентаризмі являється те, що певній групі людей – скажімо 500

депутатам, а останнім часом і депутаткам, надається можливість

остаточного вирішення всіх можливих проблем, які лише виникають. На ділі

саме вони і складають уряд. Якщо з їх числа і вибирається кабінет, на

який покладається керівництво державними справами, то це тільки одна

зовнішність. На ділі цей так званий уряд не може зробити жодного кроку

не заручившись попередньо згодою загальних зборів. Але цим самим це

звільняє уряд від всякої відповідальності»

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ