UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Визволення України з-під влади Золотої Орди і боротьба за створення незалежної Української держави (XIV-XV ст.)
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось5306
Скачало435
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

найповніше відповідало національному й

територіальному складу нової держави. Українські, білоруські й частково

російські землі становили 9/10 загальної площі князівства. У складі

спільного державного утворення Україна відновила

адміністративно-територіальний устрій, типовий для її попередниці

Київської Русі. Давня мрія української знаті здійснилася. Вся територія

України була поділена на удільні князівства, що являли собою автономні

державні утворення. На чолі князівств були поставлені представники

переважно великокнязівської литовської родини. Це була своєрідна дяка

української аристократії литовському князю за видатну роль у визволенні

українських земель. Київське князівство разом з Переяславщиною припало

сину Ольгерда Володимиру, Чернігівське й Новгород-Сіверське — другому

синові Корибуту (в християнстві Дмитро), Брянське й Трубчевське—

старшому сину Дмитру, Стародубське — племінникові Патрикію Наримуновичу.

В чотирьох уділах на Поділлі вокняжилися племінники Ольгерда — Юрій,

Олександр, Костянтин і Федір Коріатовичі. У невеликих уділах до влади

прийшли українські князі, далекі нащадки Володимира Святославича.

Національна знать залишилася відсунутою від влади тільки на вищих щаблях

управлінської системи.

 

Удільні князі перебували у васальній залежності від великого князя,

присягали йому на вірність, давали щорічну данину, дружно виступали у

походи. Разом з тим вони складали великокнязівську раду й брали участь у

вирішенні найважливіших державних питань. Удільні князі мали фактично

необмежену владу на місцях — на власний розсуд розпоряджалися землями й

доходами, привласнювали мито, карали й милували. Кожен удільний князь

мав своїх васалів з місцевих князів і бояр. Для поповнення вояцького

стану князі переводили в бояр представників інших станів, у тому числі й

заможних міщан та селян. При цьому вони звільнялися від різноманітних

повинностей і були зобов'язані відбувати військову службу. За це бояри

діставали земельні наділи як на помісному, так і на вотчинному праві.

 

Боротьба знаті за перетворення удільних князівств на незалежну

Українську державу в 70— 90-х роках XTV ст. З одержанням автономних прав

українські князі й найбільше боярство почали відверто претендувати на

повну незалежність від литовської правлячої верхівки, їх підтримували й

литовські удільні князі. На чільне місце в державотворчому процесі з

початку 70-х років висунулося Київське князівство, яке стало центром

консолідації української народності. За короткий час воно приєднало до

себе Переяславщину, значну частину Чернігово-Сіверщини й простяглося від

водо-розділу Південного Бугу, Тетерева й Случі на заході до притоки

Сіверського Дінця р. Тихої Сосни на сході. Київський князь Володимир

Ольгердович поділяв прагнення місцевої знаті до самостійності, чимдалі

настійливіше виводив її з підпорядкування великому князю литовському,

ігнорував розпорядження центральних властей, а то й протидіяв їм. Князь

організував карбування власної монети, що фактично зробило князівство

фінансове незалежним від Литви.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ