UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Трагедії XX століття
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3310
Скачало378
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

2

 

 

 

 

 

Трагедії XX століття

 

 

 

1) Трагедія голодоморів

 

А) Голод 21-23рр

 

Про голод в Україні почав заявляти на весь світ уряд УНР в екзилі вже

восени 1921 року. Та на жаль, тоді західний світ ще не пройнявся

трагедією українського селянства, страшний голод продовжував

поширюватися півднем України. До Катеринославщини, Запоріжжя та

Донеччини наприкінці 1921 року додається Миколаївщина та Одещина. І на

початку січня 1922 року кількість голодуючих тут сягнула 1890000

осіб, у березні — 3250000, в червні — 4103000 (там же: Ф.4. — Оп.1. —

Спр.1328. — Арк.36).

 

Охопивши такі величезні простори, голод спричинився до збільшення

смертних випадків. Зокрема, якщо за січень-березень 1922 року в Херсоні

народилося 918 осіб, то вмерло — 5405. У чотирьох містах Миколаївщини за

цей період з'явилося на світ 1199 осіб, а пішло з нього — 7323.

 

Представник допомогової організації Нансена каштан В.Квислінг,

очевидець того голоду, засвідчив у своїй телеграмі в лютому 1922 року,

що в Україні близько 7 мільйонів людей "вмирають з голоду в

усьому страшному розумінні цих слів". Це, до речі, підкреслював

Квислінг, без інших українських територій, до яких він відносив у першу

чергу Кубань.

 

Б) Голод 33-32рр

 

Кінець 20-х – початок 30-х років ХХ ст. ознаменувався для України, яка

була тоді в складі СРСР – найстрашнішого, мабуть, прикладу тоталітарної

держави в історії, приходом тяжких, дуже тяжких часів. За підрахунками

Юрія Лавріненка, одного з небагатьох діячів національного відродження,

якому вдалося вижити і під час Другої світової війни виїхати на Захід, в

УРСР у 1930-х роках було ліквідовано майже 80% творчої інтелігенції.

Тотальний характер винищення національної культурної еліти дали підстави

йому назвати добу 1920–1930-х років “розстріляним відродженням”. Але

найтяжчим злочином Сталіна супроти українського народу було влаштування

голодомору 1932-1933 років.

 

У 1929 р. на Заході почалася затяжна економічна депресія, яка призвела

до різкого падіння цін на хліб. Більшовицькому керівництву для одержання

необхідної кількості промислового устаткування потрібно було збільшити

експорт зерна. Листопадовий (1929) пленум ЦК ВКП(б) прийняв курс на

здійснення суцільної колективізації. Україна ,як основний постачальник,

мала стати прикладом того, як організувати великомасштабне колективне

господарство.

 

7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР ухвалили постанову “Про охорону майна

державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення

суспільної власності”. Згідно з цим законом крадіжка майна колгоспу

каралася розстрілом, а за пом’якшуючих обставин – ув’язненням не менше

10 років.

 

Радянський режим заперечував факт існування голоду. Тому кількість жертв

голоду обчислити дуже тяжко: ніхто не вів обліку загиблих . У 1937р. у

Радянському Союзі був проведений черговий перепис населення. Він виявив

величезні демографічні втрати, які сталися з часу проведення

попереднього перепису 1926р. Найбільшу кількість жертв голоду подає

Роберт Конквест: у 1932-1933 рр. загинуло 7 млн. людей, з них 5 млн. В

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ