UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрадиції Великодня
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2482
Скачало146
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

 

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

 

З предмету: Етнографія України

 

На тему: «Традиції Великодня»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконала:

 

студентка 2-го курсу

 

групи УМЛ 06-1

 

Колісник А. О.

 

МЕТОДИЧНИЙ КЕРІВНИК

 

Грабар М.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Кривий Ріг

 

2008 р.

 

Зміст

 

 

 

Вступ

 

Розділ 1. Свято Великодня. Традиції святкування

 

Розділ 2. Про українські писанки

 

Розділ 3. Символіка та семантика українських писанок

 

Висновок

 

Вступ

 

 

 

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї,

що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

 

Але звичаї - це не відокремлене явище в житті народу, це - втілені в

рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими

людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну

культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання

народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв`язана з

звичаями народу.

 

Звичаї народу - це ті прикмети по яких розпізнається народ не тільки в

сучасному, а і в його історичному минулому.

 

Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і

найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова - це ті

найміцніші елементи, що об`єднують окремих людей в один народ, в одну

націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і

розвитку кожного народу .

 

В усіх народів світу існує повір`я, що той хто забув звичаї своїх

батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син,

і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений

для свого народу.

 

Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері,

що вічно страждає питає:

 

Чи ти рано до схід-сонця

 

Богу не молилась ?

 

Чи ти діточок непевних

 

Звичаю не вчила?

 

Ми, українці, нація дуже стара і свою духовну культуру наші пращури

почали творити далеко до християнського періоду на Україні. Разом із

християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою

культуру, а не культуру взагалі. У нас на Україні вже була національна

культура, і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до

своєї рідної, батьківської культури.

 

Зустріч Візантії з Україною - це не була зустріч бідного з багатим; це

була зустріч якщо не рівних, то близьких потугою, але різних характером

культур. Ще й тепер ми маємо у своїх звичаях і народній усній творчості

ознаки зустрічі, поєднання староукраїнської, дохристиянської культур.

Але ми до цього вже так звикли, що іноді не можемо розпізнати де

кінчається в народних звичаях староукраїнське і де починається

християнське. Бо староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших

звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня - без

писанки, Святої Троїці - без клечання, навіть називємо це останнє свято

«Зеленими Святами». Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введіння»

закликаємо щастя на майбутній рік на «Катерини» кличемо долю, а на

«Андрія» хто з нас не кусав калети (це великий корж із білого борошна) і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ