UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія виникнення та становлення Кельменців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2148
Скачало153
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

"Історія виникнення та становлення Кельменців"

 

План

 

 

 

Вступ.

 

1. Історія виникнення Кельменців.

 

2. Кельменці як районний центр.

 

3. Кельменці під час Великої Вітчизняної Війни.

 

4. Післявоєнний період.

 

Висновки.

 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

 

 

Кельменці — селище міського типу з 1960 року, центр Кельменецького

району. Розташовані на автошляху Чернівці — Сокиряни, за 4 км на північ

від залізничної станції Ларга і за 106 км від Чернівців. Населення — 8,3

тис. чоловік.

 

В центрі сучасних Кельменців на березі Потока виявлено рештки поселення

ранніх слов'ян черняхівської культури (II—VI століття н. е.), а на

південних схилах Потока — рештки поселень XIV—XV століть.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія виникнення Кельменців.

 

 

 

Вперше село згадується в документах 1559 року під назвою Келменци. Назва

його кілька разів змінювалась. В 1642 році воно іменувалося Келмешти, а

в 1817 році Келмещий.

 

За народною легендою першим на території сучасних Кельменців поселився

корчмар на ім'я Кельман. Згодом рядом з корчмою з'явилося кілька

будинків. Садибу корчмаря подорожні називали двором Кельмана, а людей,

що служили в нього, кельменцями. Збереглися відомості про те, що з

середини XVIII століття населення Кельменців належало до категорії

царан. Земля, на якій вони поселилися, належала феодалу. Основним

заняттям було землеробство і скотарство. За користування землею

кельменчани працювали у маєтку феодала та виконували різні повинності.

За Положенням 1749 року царани мали одробити 24 дні на рік, дати феодалу

десятину від врожаю, від приплоду тварин, від бджіл тощо. Крім того,

селян змушували сплачувати великі податки на користь держави: подушне,

від майна тощо. З 1766 року за Правилами Г. Гіки кількість урочних днів

зменшувалась до 12. Але обсяг роботи на день визначався такий, що його

можна було виконати тільки за 3—4 робочі дні. Отже, фактично панщина

збільшувалась у 2—3 рази. Згідно ж «Пунктів», виданих молдавським

диваном у 1810 році, кожне тяглове господарство царан повинно було

обробити півфальчі панського поля, скосити фальчу сінокосу, давати

панові десяті свого врожаю, привезти віз дров, постачати по 2 курки, 100

дійних овець, по мітку пряжі, платити щорічно по 10 левів, за т. зв.

Панські дні тощо. Насправді ж поміщик не дотримувався згаданих пунктів,

а постійно збільшував повинності, жорстоко поводився з населенням. До

того ж царани мали сплачувати і державні податки.

 

Становище селян ускладнювалось ще й утисками з боку турецьких

загарбників. Селяни мусили сплачувати данину грошима, поставляти зерно,

худобу, мед, брати участь у походах турецьких армій, в скл. молдавських

військових загонів та інше2.

 

Після приєднання Бессарабії до Росії взаємовідносини між кельменчанами і

поміщиками регулювались «Положенням про царан» 1819 року, «Нормальним

контрактом» 1846 року. Царани мали працювати на поміщика понад 50

робочих днів на рік та виконувати ряд інших повинносте. Кількість

робочих днів визначалась в залежності від величини земельного наділу

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ