UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТеорія етносу
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось23853
Скачало627
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, так і активністю етнічної ідеології, яка, у свою

чергу, є відображенням згаданих відносин. Безпосереднім же втіленням

цього відображення постають відповідні етнічні почуття, принципи,

позиції, погляди. Зупинимося на деяких з них.

 

Мабуть, ніяка етнічна ідеологія неможлива без використання такого

поняття, як етнічна батьківщина.

 

Етнічна батьківщина — це природа загалом, тобто сукупність особливостей

ландшафту, клімату, флори й фауни в їхній власній історії, які

позначилися на формуванні певного етносу й на тлі яких відбувалися

найважливіші доленосні події процесу цього формування в оболонці

різноманітних соціально-економічних, духовно-культурних,

військово-політичних та інших внутрішніх і зовнішніх стосунків та

відносин. Етнічна батьківщина — це явище соціально-екологічне. Якщо

етнос доволі великий і посідає значні географічні простори, він може

подрібнюватися на відносно самодостатні субкультурні угруповання

(наприклад, український етнос - це лемки, бойки, гуцули, поліщуки,

подоляни тощо). Тоді усвідомлення й відчуття етнічної батьківщини може

мати подвійний прояв: і як приналежність до своєї етнографічної

батьківщини, і як водночас спорідненість з усім тим природним та

соціальним простором, що його обіймає етнос.

 

У представників діаспорних груп почуття територіальної прив'язаності є

ще складнішим, бо для них поняття етнічної батьківщини та країни, де

вони впродовж тривалого часу живуть (або навіть і народилися), не

збігаються. Причому в світі є етноси, більша частка яких являє собою

саме діаспорні утворення (євреї, вірмени та інші), тобто живе за межами

етнічної батьківщини. Дедалі більш зростаюча політична відкритість

сучасного світу полегшує можливість для представників будь-яких

діаспорних груп задовольняти свої ностальгічні потреби у спілкуванні зі

своєю етнічною батьківщиною. Народ, у якого є батьківщина, але немає

держави, породжує у своїх надрах таке явище, як націоналізм.

 

Націоналізм — це світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний

передовим представникам (передусім інтелігенції) того народу, який

виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне створити

націю.

 

Націоналізм історично змінював своє змістонаповнення, а тому й якісні

ознаки. Так, з кінця XVIII до початку XX сторіччя (йдеться, зрозуміло,

про Західну Європу) націоналізм проходив свій перший етап і мав на меті

створення націй як держав-територій. Тобто він на цей час може бути

схарактеризований як державно-територіальний націоналізм (різних

формовиявів).

 

На своєму другому історичному етапі націоналізм набуває різких

етноцентричних (а подекуди й расових) ознак з відвертою або ж

ідеологічно (але ніяк не практично!) прихованою нетерпимістю до інших

(особливо — так званих "нижчих" з іноваріантом "молодший брат") етносів

(або рас). Це мало наслідком перетворення одного з етносів (скажімо,

німецького, російського) не тільки на репресивне знаряддя правлячої

еліти у своїх державно-територіальних межах, а й на засіб реалізації

експансіоністських устремлінь.

 

Так постав націонал-соціалізм у Німеччині та інтернаціонал-комунізм у

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ