UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія села Зінькова
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7421
Скачало383
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

х родин, що жили в

місті і становили так звану аграрну групу, були найбільш безправним і

гнобленим прошарком населення — справжніми кріпаками, які щотижня

відбували по 3—4 дні тяжкої панщини. Вони відрізнялися від селян

навколишніх сіл лише тим, що підлягали міській юрисдикції.

 

В місті жило багато євреїв, які займалися переважно ремеслом і

торгівлею. Серед них були і дуже заможні, що брали у поміщика на відкуп

промислові підприємства, корчми. Однак переважала єврейська біднота. У

Зінькові мешкала також значна кількість прийшлих людей, у яких не було

ні землі, ні власного даху над головою.

 

Возз'єднання Правобережжя з Лівобережжям в складі Росії сприяло

зростанню Зінькова. В 1793 році він стає повітовим містом, однак

ненадовго. З перенесенням державного кордону далеко на південь, у

зв'язку з приєднанням до Росії молдавських земель, Зіньків втрачає своє

стратегічне значення як місто-фортеця.

 

В 1804 році його переведено до розряду містечок Летичівського повіту. На

місці знесеного замку збудовано ратушу, посаджено парк. Поряд заможні

городяни споруджували будинки. Фактично, то було нове містечко. А старе

тулилося під горою, де вздовж річки Ушиці в жалюгідних хатах жили

ремісники і селяни.

 

У 1820 році в місто провели водогін, який подавав воду із села Грим'ячки

на ринок і у фонтан. Водогін посприяв забудові верхньої частини

містечка, яку сьогодні жителі називають "місто". Князь Адам

Вюртемберзький визначив новий адміністративний, торговельний центр

містечка.

 

У Зінькові в 1842 році виявлено мінеральні джерела. Вода мала лікувальні

властивості. До речі, лікар стежив за дією джерел на організм хворих.

 

Останній володар Зінькова принц Адам Вюртемберзький продав містечко в

казну за значну суму — 6,8 млн. рублів золотом. Дослідження мінеральних

джерел припинилось.

 

Кріпаки сподівались, що з переведенням їх на становище державних селян

будуть зменшені повинності. Та не судилося: містечко передали в оренду

баронові Брюлову, який мало що змінив.

 

Сорокові роки XIX століття характерні для Зінькова виступами селян проти

поміщика-орендаря. В 1844-50 роках в Зіньківський маєток входили

поселення: Станіславівка, Адамівка, Пирогівка, Петрашівка і Слобідка.

 

Селяни, крім непосильної панщини, згідно з наказом орендатора маєтку

барона Брюлова повинні були перевозити дрова на винокурний завод. Робили

по дві ходки на день, що складало 40 верст.

 

Чиновник з особливих доручень з канцелярії губернатора змушений був

донести губернатору, що така повинність дуже важка для селян.

 

Селяни Зінькова в 1844 р. виступили проти знущань барона Брюлова.

Організатором був селянин Іван Макогон. Зібравши гроші, зіньковецькі

селяни послали трьох чоловік до м. Кам'янця-Подільського зі скаргою до

губернатора. Однак губернатор дав вказівку: "втолкувати селянам, щоб

вони в подальшому подібними скаргами не турбували".

 

Населення скаржилося до Подільської палати державних маєтностей на

свавілля орендаря-посесора і його знущання над селянами. 1845 року

палата направила до Зінькова свого радника. Але той, замість розгляду

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ