UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія села Зінькова
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7430
Скачало385
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

виробами. Розквіт гончарства пов'язаний з видобутком тут

високоякісної глини, яка після обпалення набувала приємного рожевого

відтінку. Посуд виробляли на гончарному крузі. Вироби відзначалися

красою і витонченістю форми, їх не покривали поливою, а розписували в

один колір натуральною фарбою — «червінню». Орнамент був геометричним,

мав дуже чіткий рисунок. Гончарством у Зінькові займалося 200 родин25.

Залучали до нього й дітей віком від 6—7 років. За день дорослий робітник

виготовляв у середньому 60 горщиків, діти — 15. Вироби вивозили до

Львова, Бессарабії, Петербурга, навіть за кордон.

 

Восени цілі каравани відправлялися з посудом. Якщо стояла дощова осінь,

то посуд намокав, втрачав колір, дзвін і були випадки, що гончар,

проїздивши місяць, повертався додому без горшків, грошей і воза. Такий

рік називався «потопили горшки в Дністрі».

 

Історик А. Трусевич описує процес гончарства. Червону глину добували в

спеціальних шахтах, витягуючи з допомогою блоків. В рік вибирали з надр

до 3000 підвід. Підвода коштувала 1—1,5 рубля, а підготовка і закладка

шахти — до ЗО рублів. Дорого, бо глину треба місити, різати ножем,

перетирати через рафи. Із однієї підводи виходило 3 «штуки» горшків. В

«штуці» — 6 кіп або 360 малих горшків. Оскільки горшки робились різної

величини, то «штука» в середньому приймалась за 120 горшків.

 

Випалювали посуду печах, по 1000 горшків за раз. В негоду або коли печі

були вологі, відходи становили третину. «Штука» сирих горшків на місці

коштувала 1—1,5 рубля, випалених — 2—2,5, а при вивозі — А—5. Розвозили

на продаж у великих возах, у яких поміщалось 600 горшків. Коштував такий

віз 10— 20 руб., а за кордоном — 24 руб. В Бессарабії при обміні на

зерно отримували 30 руб. Чистого доходу гончар мав 30—100 руб.

 

В 1913 році правління посудозберігаючого товариства влаштувало в

Зінькові кустарну виставку, яка тривала три дні. Очолив виставку голова

правління товариства С.П. Грижемало-Покрожевницький. А членами

виставкому стали земський лікар Л.Т. Чайковський, власник пивзаводу Д.І.

Дєвішек, волосний старшина Д.С. Яновицький і кустар-гончар села

Адамівка. Я.І. Пирожок, Яків Бацуца з села Адамівка одержав велику

бронзову медаль за художній розпис гончарних виробів, 28 гончарів

отримали похвальні листи і грошові премії.

 

Потяг до ремесла був настільки великий, що селяни хоч і мали клаптик

землі, але не обробляли його, а віддавали за «сніп» в оренду на 5—6

років, часто не знаючи, де знаходиться поле. «Дід і батько мої не бували

і я не знаю, що з ним робити», — говорили селяни.

 

Витонченим смаком і своєрідністю відзначався й одяг зіньківців. Він був

дуже мальовничим. Чоловіки носили іуньки з круглими комірцями, обшиті

червоними в чотири ряди шнурами, обшлаги і рукави були оздоблені кумачем

з чорними смугами, на голові — солом'яний широкополий капелюх,

пов'язаний червоного стрічкою. У свята дівчата й молодиці взували жовті

чобітки, одружені жінки одягали на голову пов'язку з великих квітчастих

хусток. Однак далеко не всі мешканці Зінькова мали можливість справляти

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ