UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПідсобні промисли та художні ремесла українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось22752
Скачало801
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

нфесійна приналежність населення. Несучи вивірені віками

народні уявлення про добро і красу, вони навіть у тяжкі часи Історії

українського народу, зокрема в умовах штучно створюваних процесів

етносоціальної інтеграції, бездуховності допомагали українському

народові вижити як етнічній спільності.

 

Життєдайними для народних художніх промислів стали процеси, пов'язані з

національним відродженням, піднесенням самосвідомості народу, зростанням

його духовності.

 

До розповсюджених на Україні художніх промислів відносяться вишивка,

виробництво художніх тканин, килимарство, різьбярство — взагалі художня

обробка дерева, гончарство, гутне скло, художнє ковальство, обробка

металів і ювелірних виробів, розпис тканин, в'язання, мереживо, художня

обробка шкіри, каменю, кістки та рогу, художнє плетіння, вироби з

бісеру. Виникли вони не водночас, та й значення їх у системі промислів

неоднакове.

 

1. Мисливство

 

 

 

Мисливство та рибальство ще з давніх-давен були допоміжними заняттями

населення, а її деяких регіонах навіть й основним засобом для існування.

Мисливство не тільки забезпечувало додатковими доходами, а й їжею

(м'ясом), хутром.

 

На землях України до XVI ст. водилися ще такі звірі, як тури, зубри,

дикі осли (кулани), а до XVIII ст.— лосі, олені, ведмеді, козулі, дикі

свині, вовки, дикі коні, сайгаки. Дикі коні зникли на території

південної України в середині XIX ст., а сайгаки — наприкінці Х!Х ст.

Багатий був край на куниць, борсуків, бобрів, лебедів, гусей, качок,

журавлів, куріпок, перепелів, глухарів, рябчиків і т. д.

 

З розвитком феодалізму обмежується полювання на бобрів, куниць, а вже з

XVI ст., коли основні мисливські масиви стали власністю феодалів, селяни

були позбавлені права полювати на багатьох диких звірів.

 

Чільне місце серед промислів козацтва посідало мисливство. На землях

Запорізької Січі існували спеціальні мисливські групи, котрі полювали на

диких коней, козуль, оленів, бобрів, видр, лисиць і т. д. Одержане від

промислу хутро і шкіру використовували для виготовлення одягу козаків

або продажу. Незважаючи на заборону, селяни, зокрема на Поліссі та в

Карпатах, продовжували займатися мисливством у період, вільний від

польових робіт.

 

З давніх часів основним способом мисливства було колективне полювання зі

списом, який мав крем'яний чи костяний наконечник. Винайдення лука і

стріл дало змогу полювати на відстані.

 

Для вилову звірів та птахів використовували самоловні народні пристрої.

Найстаріші за походженням ями (западниці) глибиною 1,6—2 м, які копали

на звірячих стежках. Зверху їх прикривали хмизом чи бур'яном, на дні

часто вкопували один або кілька загострених доверху кілків. Ями

призначалися для виловлення вовків, кабанів, оленів, козуль. На Поліссі

використовували уду — металевий стержень 15—20 см з пружиною і трьома

гаками на кінці, куди прикріплювали м'ясо. Уду підвішували, і коли вовк

або лисиця хапали цю принаду, гаки застрявали в роті. В Карпатах для

ловлі ведмедів та вовків використовували «слупу» — два стовпи, між якими

клали кілька тяжких колод і принаду. Звір, намагаючись дістати принаду,

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ