UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПідсобні промисли та художні ремесла українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось22724
Скачало797
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ові.

 

Виготовлення тканин у домашніх умовах не припинилося. Воно тільки

зменшилося за обсягом. Мануфактурні, а згодом (з XIX ст.) фабричні

дешеві тканини, з якими не могли конкурувати сільські ткачі, зумовили

скорочення видів продукції. Ткачі виготовляли переважно тільки

традиційні тканини (наприклад, рушники в Кролевці) або ті, які

використовували для окремих компонентів одягу («бавниці» — головний

жіночий убір на Яворівщині, крайки на Подніпров'ї, Волині і т. д.).

Поступово формуються ткацькі осередки такого характеру у Косові,

Глиняна, Заліщиках, Кролевці. Для розквіту саме такого ткацтва,

основаного на домашньому виробництві, у другій половині XIX — початку XX

ст. чимало зробили земства — на землях, що входили до Росії, та різні

товариства у Галичині, на Буковині. Перше «Ткацьке товариство» і школа

при ньому створені в Косові 1882 р. Потім — у Глинянах, Заліщиках,

Чорткові та ін. Активно сприяли цьому також окремі ініціативні люди

(наприклад, Федорович на Тернопільщині). Вони, організовуючи

різноманітні школи-майстерні, допомогли врятувати не тільки ткання як

вид народної художньої творчості, а й його традиційні основи. Не останню

роль в цьому відіграють і організовані, починаючи з 70-х років XIX ст.,

промислові та сільськогосподарські виставки у Львові, Коломиї,

Тернополі. Наприкінці цього ж століття ткацький промисел найбільш

розвинутим був на Наддніпрянщині, зокрема Лівобережній.

 

В Галичині осередками виробництва тканин стали Глиняни, Заліщики, Косів

та ін. Тут виробництво триває, зазнаючи з 1940 р. кардинальних

організаційних змін, до наших днів. У таких відомих центрах ткання, як

Решетилівка, Діхтярі, Богуслав, Кролевець та інші у 20-30-х роках XX ст.

цей вид художнього народного ремесла повністю переведений на засади

фабричного виробництва. За останні роки художнім ткацтвом захоплюються

поодинокі ентузіасти народного мистецтва — в домашніх умовах тчуть

художні тканини різноманітного призначення, передусім декоративного.

Широко відомою такою майстринею є Г. Василащук із с. Шешор на

Гуцульщині. Поширеним видом орнаментального ткання є ліжникарство.

Живучість традицій, піднесення свідомості народу — запорука збереження

ткацтва як домашнього промислу і в майбутньому.

 

8. Килимарство

 

 

 

Килимарство — невід'ємна частина культури народу. Килими здавен

використовують у побуті, церковних інтер'єрах, обрядовості. Ними

накривали столи, ослони, скрині, постіль, підлоги, завішували стіни,

покривали сани, вони входили у віно молодої. їх використовували і на

похоронах. Залежно від призначення, килими мали відповідні форми, декор.

Наприклад, вузькі та довгі служили для накриття лав, з мотивами хреста

та «голгофи» — для похоронного обряду.

 

Найдавніші відомості про килими зберегли літописи X— XII ст. (менше —

археологія), зокрема, в описах похоронів князів Олега, Володимира,

Василька, Андрія Боголюбського. Килими того часу виконували нескладною

технікою, подібною до простого плетіння, з місцевої сировини: льону,

конопель та овечої вовни, їх орнамент був скромний,— паралельні смуги з

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] 12 [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ