UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПідсобні промисли та художні ремесла українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось22754
Скачало801
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ті у колориті

зводилися до того, що на килимах з Лівобережжя він відзначався

поєднанням золотисто-жовтих, синіх, коричневих та рожевих кольорів, на

килимах з Правобережжя вводився ще червоний та чорний. Колір тла завжди

був контрастним стосовно кайми. На килимах Східного Поділля домінуючим

був червоний колір. Для волинських та поліських килимів характерне

розбиття (поділ) поля килима на орнаментальні поля з геометричним або

рослинним, але дуже геометризованим орнаментом, та каймою з геометричним

орнаментом. Дуже складною є семантика мотивів орнаменту поліських

килимів, помітний їх зв'язок зі слов'янською (праслав'янською)

світопоглядною системою.

 

У XIX ст. килими переважно виробляли в домашніх умовах. Фабричне

виробництво дешевих тканин, засилля скупщиків призвело до остаточного

занепаду мануфактур, міських майстерень. Поступово, в другій половині

XIX ст., килимарство згасає і як домашній промисел. Щоб підтримати його,

а водночас і послабити зростання безробіття на землях, що входили до

складу російської держави, окремі меценати вживали для цього конкретні

заходи. Наприклад, організували школи-майстерні, скуповування і продаж

домашніх килимів. Школи-майстерні були інколи дуже активними і

діяльними, наприклад, організовані Чернігівським, Полтавським земствами,

зокрема, в Діхтярях, або ж школа-майстерня, створена меценатом

Федоровичем у с. Вікно на Тернопільщині.

 

Не завжди виготовлювані тут килими мали якість справді художніх народних

виробів. У гонитві за економічною вигодою їх часто-густо виконували за

ескізами художників-професіоналів, і вони ставали підробкою «під

народні».

 

Доля традиційних осередків килимарства на Україні після 1920 р. була

різною: на східноукраїнських землях вони зазнали тиску планового

колективного господарювання, на західних — конкуренції з боку фабричної

продукції.

 

Здебільшого вони збереглися, хоча кількість індивідуальних майстрів дуже

зменшилася (їх замінили фабрики — Решетилівська, Діхтярська, Хотинська,

Клембівська, Смілянська, Богуславська, художні цехи в с. Кути, Пістинь,

Яблунів та Гуцульщині і т. д.). У карпатських районах килимарство не має

таких традицій, як, наприклад, Наддніпрянщина. Процес відродження

килимарства має добрі результати і на Закарпатті. Народні майстри —

носії традиційного розуміння краси і доцільності, що виступають у

комплексі художньо-образного ладу створюваних килимів. Ці основоположні

творчі принципи є запорукою існування килимарства.

 

 

 

9. Гутне скло

 

 

 

Київська Русь вже знала вироби зі скла. Ремісники вміли виготовляти цей

незвичний матеріал із місцевої сировини (кварцовий пісок, дерево). Вони

володіли різною технікою формотворення та декорування. Археологічні

знахідки, літературні джерела свідчать про виробництво жіночих прикрас —

браслетів, перетеше, намиста, окремих видів посуду, наприклад «скляниці»

та ін. Майстри знали секрети виготовлення різноколірної смальти

(скломаси), з неї виконувалися мозаїчні розписи. Богоматір Оранта з

Софії Київської — це не тільки свідчення про талановитість ЇЇ творців —

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] 14 [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ