UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПідсобні промисли та художні ремесла українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось22630
Скачало795
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

а Гуцульщині.

Місцеве населення знало про ті недоступні гірські масиви, де росли

великі явори, буки та кедри. Взимку двоє-троє гуцулів брали з собою

мішок муки, сокири, долото і йшли будувати колибу. Один зрізував дерева

та виготовляв відповідні деталі, другий їх обтесував, а третій — майстер

— тут же робив примітивний токарний верстат, на якому виточував миски,

мисочки і т. д. Коло Пістина та Печеніжина з ліщини виробляли крісла,

столики, дивани, які вивозили на продаж. У селах були майстри, які

виготовляли вулики.

 

 

 

4. Вироби зі шкіри

 

 

 

На Україні з овечої шкіри шили одяг, з шкіри волів, коней, свиней —

чоботи та виробляли інші побутові й господарські печі. До XVIII ст.

кушнірства, гарбарства як окремого промислу не існувало. І кушнірі, і

шевці самі виправляли шкіру, з якої виробляли взуття, кожухи тощо.

Найдавніший спосіб виправлення шкіри полягав у покритті її дерев'яною

корою. Тільки в 1878 р. почали виправляти шкіру мінеральними солями.

 

В описі майна шевця у 1649 р. згадане таке начиння: цебер шевський для

гарбування, троє корит, бочки та дубова кора. В одній посудині лежали у

воді сирі шкіри для очищення від бруду та крові, в іншій — їх полоскали

в квасній воді з висівом муки та ячмінного солоду. В спеціально вкопаних

у землю дерев'яних кадках заливали розчином з дубової кори, добавляючи

березову. Були ще й інші прилади до гарбування.

 

Овечі шкури просушували, потім відмочували у звичайній воді в

ямах-копанках. Далі уламком коси зіскрібали міздрю і знову вимочували

9—12 днів у квасі. Після вимочування шкіру просушували, знизу намазували

глиною і трохи змочували квасом, а потім розминали («ключували») за

допомогою дерев'яного «ключа», яким тягли по шкірі. Нарешті шкіру

натирали крейдою і знову вичищали від міздрі за допомогою «скафи».

 

Після оброблення шкір кушніри, шевці та римарі приступали до

виготовлення відповідних речей. На відміну від полотняного одягу, який

шили майже всі жінки, кушнірством займались сільські ремісники. Були й

мандрівні кушніри, які ходили по селах і шили кожухи.

 

Певна увага приділялась на Україні обробці рогів, з яких виробляли

ручки, гребінці, ріжки для зберігання пороху мисливцями тощо.

 

 

 

5. Гончарні вироби

 

 

 

Гончарні (керамічні) вироби — ужитковий посуд, культові, декоративні

речі, елементи архітектури, забавки — мають на Україні давні традиції.

Найпростіші з них, за свідченням археологічних знахідок,— корчаги —

посуд на рідину, страву і т.д. з'явилися в епоху неоліту. Всесвітньо

відомою є трипільська кераміка з її характерним спіралеподібним

орнаментом. Як з'явилися перші гончарні речі, достеменно не відомо, але

з-поміж різних припущень найімовірніше те, що все починалося з ліпленого

посуду, або плетеного кошика, обмазаного глиною, які випадково потрапили

чи свідомо були поставлені на вогнище. Територія України, як відомо,

дуже багата на родовища придатної для гончарства глини.

 

Тисячоліттями гончарство було допоміжним заняттям. Відокремившись від

землеробства (це збігається з освоєнням гончарного круга, а за часом — з

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ