UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПідсобні промисли та художні ремесла українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось22632
Скачало795
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

езультат спеціальної технології, суть якої зводилася

здебільшого до створення без-кисневого середовища в печах під час їх

випалювання.

 

Гончарне виробництво як вид допоміжного промислу на Україні ніколи не

припинялося, хоча в різні історичні періоди його роль у забезпеченні

добробуту сім'ї майстра була неоднаковою. Технічний прогрес, масовий

випуск фабрично-заводської продукції призвів до того, що в останні

десятиріччя такі вироби практично витіснилися з повсякденного вжитку.

Деякі гончарі свою продукцію тільки частково збувають в середовищі, де

живуть,— здебільшого переходять на виробництво сувенірів або ж речей на

виставки чи замовлення музеїв, салонів художнього фонду тощо.

 

 

 

6. Вишивка

 

 

 

Вишивка — феноменальне явище в художній творчості українського народу,

її витоки сягають глибини віків. Фрагментарні зразки давньокиївського

вишивання на шкірі та тканині дійшли до нас з X — XI ст. З первісного

заняття вишивка згодом перетворилася у ремесло, яке потрібно було добре

знати. Відомо, що таку школу, очевидно, першу на українській землі, у XI

ст. організувала сестра Володимира Мономаха Ганна. В ній навчали

майстринь, котрі вишивали речі церковного вжитку, князівський одяг тощо.

У XVI—XVII ст. успішно діяли промисли гаптування в Києві, Чернігові,

Корці та інших містах. У Львові вишивальний цех створений у 1658 р.

Численні такі майстерні були в XVIII—XIX ст. при монастирях, поміщицьких

садибах. Тут вишивали одяг, скатерки, рушники, наволочки та ін. Ці

вироби здебільшого призначалися для продажу. Поступово формуються значні

вишивальні центри, наприклад, у селах Григорівці на Київщині, Качанівці

— на Чернігівщині, Клембівці — на Поділлі і т. д. Такими центрами в

Карпатах стають Вижниця, Косів, Космач тощо. У другій половині XIX ст.

знову виник інтерес до народного, національного вишивання і не тільки

компонентів одягу, хатнього вжитку, а й атрибутів, символіки. І саме цей

період виявився своєрідним пробним каменем для справді народної,

традиційної вишивки,— вона вистояла під тиском штучних псевдонародних

зразків, не притаманного їй призначення. Але не змогла витримати

прессінгу ринку. Ручне вишивання як основа існування такого виду

народного художнього промислу не могло бути конкурентноздатним з

промисловістю. Намагання різних товариств, організацій, установ

(наприклад, «Просвіти», земств, різних шкіл, курсів при них) щодо

збереження та дальшого розвитку цього виду народної художньої творчості

не могли дати бажаних результатів у конкурентній боротьбі з промисловим

виробництвом.

 

Проте вишивка не зникла з життя народу, як і не нівелювалася його душа,

естетичні уподобання. Основне призначення вишивки — прикрашувати одяг,

інтер'єрно-обрядові тканини — зумовило її виживання і дальший розвиток.

Вона стала майже виключно домашнім заняттям, і хоч існували вишивальні

фабрики, наприклад ім. Лесі Українки у Львові, та дешеве фабричне

полотно все більше замінювало тканини домашнього виробництва, вишивка

традиційно тримається на індивідуальній творчості, дуже повільно

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ