UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСільськогосподарська культура українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9376
Скачало491
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

будувались погреби, куди ставили вулики на зимівлю.

 

Ранньою весною — на теплого Олексія — а якщо було холодно,— на

Благовіщення — вулики з бджолами виставлялись на пасіки. Бджіл до

купальських свят підгодовували з коритця патокою, розведеною водою. Коли

з вуликів вилітав рій, його намагалися затримати за допомогою різних

шумів, криків, а якщо сідав, сприскували водою, аби бджоли не могли

літати. Після цього спочатку матку, а потім весь рій поселяли у

заздалегідь приготовлений порожній вулик, куди бджоли наносили собі корм

на зиму. Роїння продовжувалося до початку жнив. У квітні-травні, коли

зацвітали сади, бджіл вивозили в ліс або поле. Медовий взяток бджоли

брали з цвітіння різноманітних дерев, трав і квітів, але найголовніший

був з пізньої гречки.

 

Вибирали мед двічі на рік — у серпні і вересні, але в деяких районах

його вперше брали 20 липня. Необхідними приладами пасічника були сітка

для захисту обличчя, курушка для підкурювання і різець для відрізування

щільників. Вирізані щільники з медом переносилися в медові бані —

спеціальні приміщення, де над широким коритом ставилися порожні сита,

через які мед сам стікав з сотів. Соти після цього перетоплювали, і віск

ще гарячим закладали у спеціальний прес — воскобійню.

 

З рамочних вуликів у другій половині XIX ст. мед почали викачувати також

з допомогою спеціальної медокачки.

 

Висновки

 

 

 

Сільськогосподарська культура українців стала надбанням усіх народів,

створена упродовж багатьох століть. Головною галуззю землеробства здавна

було рільництво. На території України воно відоме з середини І тис. до

н. е. Вже за часів Київської Русі тут вирощували пшеницю, жито, ячмінь,

просо, овес, горох, чечевицю, гречку, коноплі, льон, рижій. Городництво

відоме на Україні з найдавніших часів, коли східні слов'яни вирощували

буряки, капусту, ріпу, гар бузи, кавуни, часник, цибулю, моркву, мак,

горох, сочевицю, огірки тощо. Воно мало переважно присадибний характер.

Город ділився на плеса, грядки і капусники. Часто на низьких місцях

городу нарізався і підмет. Плесо в городі — це широка довгаста ділянка;

грядка — вузька, довга і висока; капусник — найнижче і найвологіше місце

в городі. Характерною рисою українського городу було обсадження його

ділянок соняшником, а також квітами. Після землеробства друге місце у

сільському господарстві України посідало тваринництво. Ще за часів

Київської Русі розводили коней, велику і дрібну рогату худобу, свиней, а

також домашню птицю. Впродовж майже цілого середньовіччя основною

тягловою силою у селян були воли, їх здебільшого відгодовували не тільки

для власних потреб, а й на продаж. Починаючи з другої половини XIX ст.

волів почали замінювати кіньми. Особливу увагу селяни приділяли

розведенню великої рогатої худоби, яка забезпечувала їх молочними

продуктами, відгодівлі овець. Порівняно з великою рогатою худобою та

кіньми вівчарство в селянському господарстві відігравало допоміжну роль.

У багатьох районах України розводили також кіз, свинарство задовільняло

потреби населення в салі та м'ясі. Сад — одна з найхарактерніших рис

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ