UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСільськогосподарська культура українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9368
Скачало489
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ому складали в скирту або . стодолу. Провіяне зерно зберігалося в

засіках чи коморах, що на Правобережжі називались шпихлірами. На півдні

України зерно засипали в солом'яники — спеціальні посудини, сплетені з

соломи або лози, в кадовби — великі дерев'яні посудини, що зберігали в

коморі. У деяких місцевостях (на Чернігівщині, наприклад, та Полтавщині)

до кінця минулого століття зерно зберігали в ямах, обмазаних глиною та

оббитих березовою корою. Спосіб зберігання (схову) зерна в ямах

застосовували селяни під час насильної колективізації та німецької

окупації.

 

Обробка льону й конопель вимагала кропіткої праці. Коноплі і льон

виривали восени, коли дозріло насіння, в'язали. Після висихання їх

молотили ціпом або жінки вибивали насіння ручним способом, за допомогою

праника. Обмолочене насіння провівали, висушували й зберігали у коморах.

 

Коли насіння було відділене, стебла коноплі та льону вимочували у

ставках, ямах, річках, після чого висушували й били. У центральних і

південних районах України льон і коноплі вимочували в ямах — мочилах. У

Чернігівському, Київському, Волинському Поліссі, на Прикарпатті та в

Карпатах льон для вимочування стелили тонким пластом на лузі (це так

звана росяна мочка). Коноплі сушили на сонці, а в лісових і гірських

районах — біля вогнища у спеціальній сушарні. Після сушіння льон та

коноплі тіпали, тобто відділяли кострицю від волокна за допомогою

дерев'яних м'ялок. Вико-ристосували два види м'ялок: бительна і терлиця.

Процес відділення костриці від волокна проходив у такій послідовності:

жменю конопель або льону ділили на «ручайки», які ламали, тріпали об

стовпи, дошку, м'яли на битальні, після цього терли на терлиці.

 

Після попередньої обробки волокно «микали» на гребені та чесали щіткою.

Витіпане, витерте і вичесане прядиво складали в повісма («куклою»,

«каблучкою», «козлом»), а потім микали, щоб прясти їх з гребеня чи

кужелі.

 

Олію на Україні виготовляли з рапсу, рижію, соняшника, з лляного та

конопляного насіння. Усі ці олійні культури підсмажували на сковороді у

домашніх печах, потім товкли в ступці та просіювали, насипали в _мішки,

де в ручних олійницях видавлювали олію.

 

 

 

2. Тваринництво

 

 

 

Після землеробства друге місце у сільському господарстві України

посідало тваринництво. Ще за часів Київської Русі розводили коней,

велику і дрібну рогату худобу, свиней, а також домашню птицю. Впродовж

майже цілого середньовіччя основною тягловою силою у селян були воли, їх

здебільшого відгодовували не тільки для власних потреб, а й на продаж.

Починаючи з другої половини XIX ст. волів почали замінювати кіньми.

Особливу увагу селяни приділяли розведенню великої рогатої худоби, яка

забезпечувала їх молочними продуктами, відгодівлі овець. Порівняно з

великою рогатою худобою та кіньми вівчарство в селянському господарстві

відігравало допоміжну роль. У багатьох районах України розводили також

кіз, свинарство задовільняло потреби населення в салі та м'ясі. Не було

жодного селянського двору, де б не розводили курей, гусей, качок,

індиків та голубів.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ