UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСільськогосподарська культура українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9353
Скачало487
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

иків та голубів.

 

Упродовж віків виробились характерні прийоми відгодівлі худоби. В основі

вони спільні для всієї території України, але водночас зі своїми

особливостями. Найінтенсивніше розвивалося тваринництво у лісостеповій

та степовій смугах, на Поліссі, в Карпатах. Воно мало специфічні форми,

що виникали і розвивались протягом тривалого часу. Сприятливі природні

умови давали змогу випасати худобу на пасовищах більшу частину року, а

на півдні, при сприятливій зимі, й цілий рік.

 

Випасали худобу селяни у спільних стадах, що називали чередою. Переважно

сюди зганяли 150—200 голів дійних корів, а інколи корів, телят і волів

разом. Однак у багатьох районах України корів, волів та телят випасали

окремо. Пастухів називали чередниками, а там, де худоба паслась окремо,

коровниками, воловниками (у Карпатах — волярами), телятниками.

Телятниками здебільшого були підлітки. Наймали пастуха найчастіше

громадою і регламентували звичаєвим правом. Коней з усього села випасали

у табунах не тільки вдень, а й вночі. Для догляду наймали табунників.

 

Вівці ходили в окремих стадах, що називались шматками, кущанками,

отарами. Перший термін означав стадо у 150—200 голій, другий — ще більше

стадо, а третій — стадо кількістю до тисячі голів. Для випасу овець

наймали чабанів, кількість яких залежала від чисельності отари. В чабани

набирали, як правило, досвідчених пастухів.

 

Найпростіше було доглядати свиней. Свиню з поросятами випускали на

вигін, де вони паслись самі. У деяких селах їх доглядав свинар, а в

Карпатах, наприклад, свиней випасали в лісах, де годували буковим

насінням та жолудями.

 

Там, де розводили худобу на продаж, перед вигоном на пасовище її

таврували (тобто мітили особливим знаком — тавром). Овець перед вигоном

у поле значкували за допомогою різноманітних надрізів та проколів

правого і лівого вуха. Випасали худобу по-різному. Однак було прийнято

виганяти на пашу в день св. Юрія.

 

Кожна господиня чи господар ще до сходу сонця зганяли свою худобу за

село в умовне місце, і вже звідти чередники гнали її на толоку. В

полудень, коли починалась спека, череда підходила до водопою, де

відпочивала. Пізно увечері худобу гнали додому. Якщо ж пасовище

знаходилося далеко від села, ялівник у віці понад один рік залишали на

полі, де будували спеціальні загони.

 

Випас телят відрізнявся від випасу корів, їх виганяли на пасовище вже

після того, як череда виходила за село. На вигоні телята випасалися в

загальному стаді, а коли наступала спека, їх заганяли назад. Худобу, що

поверталася додому з пасовища, напоювали водою, а потім доїли (доїли

двічі на день: вранці та ввечері). Коней в табуні випасали впродовж

всієї доби, навіть вночі, і щоб вони не розбігалися далеко, їм

«накладали пута». Своєрідно випасали овець. У багатьох районах їх

виганяли пізно, коли висихала роса, щоб запобігти хворобі ніг. Осіння

роса вважалась нешкідливою і тому, починаючи з серпня, овець на пасовище

виганяли вранці. Охороняти отару допомагали собаки.

 

На півдні України, де зустрічались великі отари, випас мав деякі східні

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ