UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСільськогосподарська культура українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9397
Скачало492
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, випас мав деякі східні

елементи. Чабани відганяли овець далеко в степ і потім поступово

наближали до місця зимового утримання, навколо якого зберігалось

незаймане пасовище.

 

Починаючи з ранньої весни, худобу випасали протягом усього літа та осені

— до Пилипівки, а з початком заморозків переводили на зимове утримання.

У зимовий період худобу утримували в спеціальних приміщеннях — хлівах,

повітках, корівниках, конюшнях, телятниках, свинарниках, стайнях,

кошарах. Перед кожним приміщенням відгороджували майданчики для вигулу

худоби, що називалися загонами.

 

Дещо відрізнялось тваринництво Полісся. Тут розводили переважно велику

рогату худобу, яку випасали в лісах. Овець в селянському господарстві

тримали заради вовни, кожушини, смушків та м'яса. Свиней ніхто не

випасав, вони ходили самопас улітку та взимку, відшукуючи їжу в лісі та

на болотах. Щоб свині не забігали в городи, їм прив'язували колоди до

шиї.

 

У гірських районах випасали худобу на полонинах, де сіно ніколи не

косили. Випасали всю худобу, хоч корів часто кожен селянин пас окремо —

на своїй ділянці поля. Жителі села обирали головного вівчаря — ватага,

баца, котрий сам наймав пастухів для різного роду худоби.

 

На полонинах будували стійбище, загоїш і кошари, а також житло для

чабанів і бойгарів (пастухи великої рогатої худоби) — колибу або стаю. В

стаї знаходилась комора, де зберігалися різні припаси, посуд та бринза.

У житловій частині знаходилось ватрище — вогонь, який підтримували

впродовж всього літа.

 

Худобу охороняли від диких звірів собаки. Гжу для пастухів готував сам

ватаг. У перший день вигону ватаг доїв худобу, вимірюючи загальний надій

молока, що його повинен одержати кожний селянин протягом сезону.

Визначену кількість молока зазначали на палиці, яку розколювали надвоє,

причому половину ватаг залишав собі, а половину віддавав власникові

худоби. Паличка ця називалась раваш. її позначки служили підставою для

розрахунків ватага з селянами. На полонині виробляли бринзу.

 

Особливістю тваринництва на Україні було дбайливе вирощування молодняка,

що давало змогу постійно поповнювати тяглову, молочну та м'ясну худобу.

Так, телят, котрі народилися взимку, завжди тримали в хаті, поки вони не

підростали. В перші місяці після народження молодняк годували молоком. З

часом, коли теля починало їсти траву, його відлучали від корови. Восени

телят підгодовували хлібом, висівками і сіном. Однорічних телят виганяли

на пашу.

 

Коли молодняк підростав, починалося його «виховання». Бичків навчали у

трирічному віці. Спочатку їх «парували», тобто відбирали однакових за

зростом та норовом. Привчали до ярма, а весною запрягали в борону.

Молодняк коней вирощували так само дбайливо, як і молодняк великої

рогатої худоби. Годували їх здебільшого «з землі, щоб лоша

розправлялось». Після року лошат стригли, аби грива не була дуже м'якою

і не спутувалась під упряжжю.

 

Коней починали навчати у півторарічному віці, коли випадали глибокі

сніги. Спочатку привчали до вуздечки, а потім об'їжджали верхи без

сідла, незабаром вони вже ходили в упряжі.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ