UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСільськогосподарська культура українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9398
Скачало492
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

аром вони вже ходили в упряжі.

 

Заготівля запасів сіна на зиму для худоби була однією з

найвідповідальніших робіт українського селянства. Косовиця починалася на

Україні за тиждень до свята Петра і Павла, але залежно від географічних

умов та стану погоди, а там, де сінокоси знаходилися в горах — у другій

половині липня.

 

Знатні поміщики наймали ватаги косарів. Оплата праці була значно вищою

від оплати інших сільськогосподарських робітників.

 

Під час косовиці (коли сіножать знаходилась далеко від села) селянин сам

і з сім'єю будував у степу курінь, земляну піч, а багатий з найманими

косарями переселявся в поле. Косити починали ще до світанку, щоб до

спеки пройти кілька ручок — смуг на ширину захвата коси — до кінця

сіножаті, а якщо вона була велика, то до певної мітки. Робота

продовжувалась доти, поки біля куреня не з'являлася віха — встромлені в

землю вила з шапкою на ручці — це умовний знак обіду. Після обіднього

відпочинку косарі працювали до заходу сонця.

 

Через кілька днів після початку косовиці прибували гребці — дівчата та

хлопці. Просушене і зібране сіно чоловіки складали в копиці, а потім

возили додому і складали в стоги та обороги.

 

У тих місцевостях України, де сіножаті перебували в громадському

користуванні, на косовицю виходили всім селом, а сіно ділили за

принципом, заздалегідь встановленим громадою.

 

Зимова годівля худоби проводилась за порядком, виробленим на основі

багатовікового досвіду. Велику рогату худобу годували взимку тричі на

день яровою соломою, сіном та сухою половою. Робочих волів і тільних

корів часто виділяли зі спільного загону та годували сіном і половою, а

також різним пійлом, буряками, макухою. Там, де не вистачало кормів,

худобу годували двічі на день. Коням давали їсти вдень і вночі. Робочим

коням — сіно, солому, полову, зерно, ячне і просяне борошно, змішане із

запареною половою, та інші корми, а під час роботи — овес. Овець

годували 4—5 разів на день соломою, сіном, половою, а свиней — ячним

борошном, дертю, картоплею, буряками, помиями тощо. На ніч худобі робили

підстилки, часто із залишків недоїдженої соломи. Загони, повітки,

стайні, кошари досить старанно очищали від гною. Але взимку гній лише

покривали соломою, щоб було тепло.

 

 

 

3. Садівництво

 

 

 

Сад — одна з найхарактерніших рис українського села в XIX—на початку XX

ст. Розміщувався він переважно на присадибній ділянці, переважали

місцеві породи фруктових дерев, які відбирались і вирощувались упродовж

віків. Найпоширенішими садовими культурами на Київщині, Поділлі, Волині,

Чернігівщині та західних землях України, що характеризувались

надзвичайним багатством місцевих сортів і назв, були яблуня і груша.

Наприклад, у Подільській губернії наприкінці XIX ст. тільки сортів яблук

налічувалось близько сотні.

 

У центральних регіонах України, на півдні та Закарпатті вирощували

фруктові дерева кісточкових порід. Головне місце серед них посідали

вишня і слива. Виноград, абрикоси, персики росли здебільшого на півдні

України. Насаджували також черешні, волоські горіхи, терен, шовковиці, а

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ