UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСільськогосподарська культура українців
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9379
Скачало491
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, терен, шовковиці, а

інколи й персики, кущі винограду, смородину, аґрус, малинники тощо.

 

Розвиток садівництва відбувався двома способами. В лісових районах

практикувалося перенесення в сад дичок лісових порід яблунь та груш, які

пізніше облагороджували щепленням бажаних сортів. Там, де не було лісів,

селяни вирощували дички яблунь та груш з насіння, тобто створювали свої

садові шкілки. Вирощені дички пересаджували та робили щеплення. В

українському садівництві, до речі, застосовувались три способи щеплення

садових дерев: в розщепі, за кору, окуліровка.

 

Садили лісові й домашні дички та пересаджували щепи частіше весною, ніж

восени.

 

Через селянське малоземелля сад часто був також городом, сінокосом, а

коли тут росла трава, селяни інколи окопували дерева по ширині крони.

Відстань між посадженими деревами зберігалася від 6 до 7 аршин для

яблунь і груш та 1,5—2,5 аршина для слив і вишень. Кущові породи

вирощували з живців і розсаджували кущами між садовими деревами окремими

рядками.

 

Українське народне садівництво виробило чимало прийомів підвищення

врожайності фруктових дерев, охорони їх від морозу, спеки, а також

боротьби з численними шкідниками та хворобами цих дерев.

 

Ягідні кущі окопували восени, очищали від сушняку та прорізували.

 

Збирання врожаю в садах залежало від породи дерев, їх сорту та

неоднакового часу достигання в різних місцевостях. , Яблука та груші

діставали спеціальним знімалом; довгою палицею з розщепленим у верхній

частині кінцем, а також руками, користуючись для цього драбинами, або

струшували. Зібрані плоди, головним чином яблука, взимку зберігали у

погребах, клунях або на піску чи соломі, в січці чи полові. Деякі плоди

сушили у варистих печах і в сушарнях.

 

На Україні фрукти також консервували, варили з них варення, повидло,

робили різного роду наливки та вина.

 

 

 

4. Бджільництво

 

 

 

Бджільництво відігравало важливу роль у господарстві східних слов'ян,

адже мед не тільки споживали, а й виготовляли з нього чудовий напій.

 

Про поширення бджільництва серед селянства свідчить факт, що майже все

середньовіччя існувала медова данина з населення. Бджільництво було

культивоване (на пасіках) і некультивоване (бортництво). Перше почало

розвиватися на Україні з другої половини XIV ст., коли штучні дупла

робили у спеціальних колодах, що називалися дуплянками, дупляками,

колодками, і підвішувалися до дерев у лісі. З часом їх уже ставили на

лісових галявинах — так виникли пасіки, які згодом почали

розташовуватися коло садів або в садах. Поряд з вуликами-дуплянками

з'явились і стіжкоподібні вулики — солом'янки, плетені з соломи і

покриті соломою, мов снопом. Існували також очеретяні вулики і

вулики-мазанки. В XIX ст. на Україні використовували рамочний вулик, що

витіснив інші типи вуликів. Турбота про бджіл розпочиналася з

розташування пасіки у садках або гаях, затишних місцях. Пасіки завжди

обгороджувалися, вулики розставляли на відстані 2—3 аршини один від

одного, повернуті вікнами до сонця. Поблизу або біля садиби на

підвищених місцях будувались погреби, куди ставили вулики на зимівлю.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ