UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТопонімічні легенди і перекази сіл Кореччини
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось10508
Скачало488
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ка було засноване на початку ХІХ століття. Дорога на Рівне

колись проходила саме через це село. Якось цією дорогою їхали чумаки в

Крим по сіль. З одним з чумаків їхала його дружина, яка звалася Ганною.

Чумакам дуже сподобалася ця місцевість і вони вирішили зупинитися тут

для відпочинку. Ганна запропонувала своєму чоловікові залишитися тут

назавжди. Навкруги села був ліс, що належав панові Зеленському, який жив

неподалік в селі Головниця. Ганна з чоловіком попросили у пана дозвіл на

освоєння землі та будівництво будинку, на що отримали позитивну

відповідь.

 

Ганна була дуже багатою, але згодом вона тяжко захворіла. Її треба було

терміново відправляти на лікування, інакше б вона померла. Ганна була

змушена покинути поселення, але своїх скарбів вона з собою взяти не

могла, адже саме тоді на цій території орудувала банда розбійників. Саме

тому свої скарби Ганна наказала замурувати в кам’яну криницю на своєму

подвір’ї. Ще й досі жителі села вірять, що цей скарб існує, але знайти

його ніхто не може. Ніхто навіть не знає, де той колодязь, адже після

свого від’їзду Ганна наказала його засипати. Ось така легенда про

«золоту криницю» ходить околицями села.

 

Полякова криниця

 

Є у селі Ганнівка криниця, яка носить назву Полякова. Коли її було

викопано, достеменно не знає ніхто, бо навіть сільські старожили

говорять, що вона була в селі завжди. Криниця вимурувана з каменю, таких

у селі більше нема. Вода у ній дуже смачна, все село про це знає.

 

Але з нею пов’язана страшна історія… Було це в роки Другої світової

війни. Прийшли в село вороги , забрали поляків і повели на страту.

Одного чоловіка залишили і повісили на крислатій вишні, що знаходилась

біля самої криниці. В тяжких муках помирав чоловік, адже був підвішений

догори ногами Ніхто з односельців не міг йому допомогти, бо кожен боявся

за своє власне життя. Всі жаліли поляка, бо він був доброю людиною і

нікому зла не чинив. Якось вночі селянам вдалося зняти бідолаху і

поховати його. Вишню зрізали, а криницю, про яку пішла недобра слава,

засипали. Лише в шістдесятих роках її почистили і стали пити воду. А

назва в неї так і залишилась – Полякова криниця.

 

Головниця

 

Колись на місці теперішнього села було невеличке поселення, яке навіть

не мало власної назви. Якось на це поселення напали татарські

завойовники, розграбувавши його, а мешканців повбивавши. Жителі

навколишніх сіл, розбираючи руїни та ховаючи вбитих людей, помітили в

них дивну закономірність: всі вони лежали лицем до низу, тобто головою

ниц. Від цього і пішла назва села Головниця.

 

Великі Межирічі

 

Донедавна, а саме до 1965 року, село називалося Межирічі. Саме від цієї

назви і походить легенда про створення назви села. Колись на території

села протікали дві річки – Стави та Ставка. Між ними і жило невеличке

поселення, яке згодом назвали Межирічами. Та згодом річка Ставки

пересохла, надавши поселенню можливість розростатися та розвиватися. Так

і сталося, і в 1965 році селу дали нову назву – Великі Межирічі.

 

Жадківка

 

Назва села Жадківка походить від жниварського знаряддя праці жатки,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] 11 [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ