UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТопонімічні легенди і перекази сіл Кореччини
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось10452
Скачало485
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

рів є ступінь вірогідності

їх зображень, або, іншими словами, питома вага історичного, реального,

можливого, чи навпаки, вигаданого, фантастичного й неймовірного.

 

Перекази відштовхуються від конкретного життєвого факту, подій; у них

фантастичний, надприродний елемент відсутній, минуле переповідається

правдиво; роль вигадки, домислу незначна; завжди про такий випадок є

підстава сказати: «це справді так було» або «могло бути».

 

Першооснова багатьох переказів – свідчення та спогади очевидців або

учасників подій. Ці розповіді усно переходили з покоління в покоління,

набирали емоційного забарвлення, шліфувалися. Перекази відображають

життєві факти, явища й події, інформація про які передається не

очевидцями, а шляхом переповідання почутого.

 

Легенда ж, маючи багато спільного з переказами, близька до казки своїм

незвичайним, неймовірним, фантастичним змістом, що виступає в органічній

єдності з реальністю. Дійсність у легендах трактується часто на основі

вірувань та уявлень. З допомогою вигадки незрозумілі реальні природні

явища чи події переводяться в ранг зрозумілих. Саме наявністю чогось

фантастичного легенда відрізняється від переказу.

 

Легенди і перекази виникали і розвивалися разом із мовою, вдосконаленням

людської свідомості. Завдяки їм значною мірою відбувався процес

пізнання, процес передачі від покоління до покоління знань, умінь,

уявлень про світ. Писемні пам’ятки, давні літописи частково фіксували

усні твори цих жанрів, основну ж їх частину зберегла історична пам'ять

народу. Ми ж, з’ясувавши основні розбіжності між жанрами легенд та

переказів, виявили, що більша частина записаних нами текстів належить

все ж до переказів.

 

 

 

2. Класифікація жанрових різновидів легенд і переказів

 

 

 

Одна з перших спроб класифікації легенд і переказів була здійснена

М.Драгомановим у виданні «Малорусские народные предания и рассказы. Свод

М.Драгоманова» (К.,1876). В.Давидюк у монографії «Українська міфологічна

легенда» виділяє такі жанрові різновиди легенд: міфологічні, героїчні,

апокрифічні, топонімічні та ін. Г.Булашев у праці «Український народ у

своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» виділяє більше

двадцяти різновидів легенд та переказів (на основі етнографічних

матеріалів П.Куліша, П.Чубинського, Б.Грінченка). До проблеми

класифікації легенд і переказів зверталися і Ф.Колесса, В.Пропп,

М.Грушевський, О.Дей.

 

У підручнику Лановик М.Б. та Лановик З.Б. «Українська усна народна

творчість» вказано, що класифікувати легенди і перекази можна за двома

принципами: 1)хронологічним; 2)тематичним. Відповідно до тематики та

сюжетотвірного компонента виділяються такі головні цикли легенд і

переказів: топонімічні (про походження географічних назв); етимологічні

(про походження географічних назв) та ін. Недолік такої класифікації в

тому, що до однієї групи відносять усні твори різних історичних періодів

та епох. Тому в науці віддають перевагу хронологічній класифікації.

Відповідно до неї виділяють такі жанрові різновиди:

 

1) перекази стародавніх часів і Київської Русі (княжого періоду);

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ