UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТопонімічні легенди і перекази сіл Кореччини
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось10459
Скачало485
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

частину топонімічної прози Корецького району складають перекази

зі стрижневими історичними мотивами. Це твори, в яких втілилась

історична пам’ять народу. Найдавніші сюжети пов’язані з Київською Руссю.

Велике місце займають народні твори про боротьбу із зовнішніми ворогами,

особливо в часи монголо-татарської навали та турецько-османського іга.

Досить поширені у Корецькому районі перекази про часи козаччини. Мають

місце й сюжети , що відносяться до часу новітніх національно-визвольних

змагань, зокрема періоду Другої світової війни.

 

З епохи Київської Русі бере початок переказ про найменування поселення

Погорільці, що знаходилося на території сучасного села Самостріли.

Місцеві жителі потрапили в немилість до князя Ярослава Мстиславовича.

Він спалив це поселення через несплату податків його жителями. Згодом

село відбудувалося, але мешканці вперто протистояли новим натискам

кривдників. Звідси й пішла теперішня назва села Самостріли, тобто ті,

хто завзято відстрілювалися. Документальних даних про події, відтворені

у цих народних переказах , мало.

 

Інші народні перекази, що стосуються княжої доби, пов’язані із двома

селами-сусідами - Залізницею і Харалугом. Щодо першого з них , то серед

місцевих жителів побутують перекази, що це поселення є дуже давнім. На

околиці села його мешканці знайшли залізну руду і почали добувати її

вручну, кустарним способом. Виплавляючи залізо, робили з нього різні

знаряддя праці, наконечники до стріл. Цю роботу виконували

майстри-ковалі. Вони також вправно виготовляли мечі, списи, військові

обладунки та іншу зброю. Проте більш умілі ковалі жили в селі Харалуг.

Мечі, які вони виготовляли, славилися в усій Русі. Навіть у «Слові о

полку Ігоревім» згадано про «мечі харалуженні», тобто ті, які

виготовляли в Харалузі.

 

До цього ж періоду слід віднести переказ про назву села Сторожів,

пов’язану із його розташуванням на річці Корчик. Ця річка певний час

була прикордонною, і тому місцеві князі, щоб уникнути небезпеки, почали

будувати сторожові вежі і селити коло них сторожів. Згодом утворилося

невелике поселення, яке отримало назву Сторожів.

 

Епоха втрати державної незалежності України породила великий цикл

переказів про боротьбу нашого народу із зовнішніми ворогами, зокрема із

монголо-татарськими і турецько-османськими поневолювачами. Вони теж

стосуються різних топонімів нашої місцевості. Зокрема назва села

Головниця. Якось на маленьке поселення напали татари. Розграбували його,

а всіх мешканців повбивали. Жителі навколишніх сіл, розбираючи руїни та

ховаючи вбитих людей, помітили дивну закономірність: усі вони лежали

лицем донизу, тобто головами ниць. Від цього й пішла назва - Головниця.

 

Переказ про заснування села Даничів свідчить, що поселення носить таку

назву через те, що воно засноване на місці, де турецько-татарські

поневолювачі збирали данину із навколишніх сіл.

 

У топонімічних переказах важливе місце займає мотив спалення татарами

поселень. Якось, говориться в одному з них, ординці напали на село , все

пограбували, а потім спалили його. Так трапилось із селом Сапожин, яке

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ