UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТопонімічні легенди і перекази сіл Кореччини
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось10512
Скачало488
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

палили його. Так трапилось із селом Сапожин, яке

було давнім містом давньоруської держави. До сьогодні одна з вулиць села

носить назву Осташівка, що означає залишок ( остаток) населеного пункту.

 

Щоб повідомляти про напад ворогів, населення стало думати , яким же

способом сповіщати про небезпеку. Було споруджено сигнальний стовп,

вогонь на якому сповіщав про напад ворогів на навколишні села. А

поселення , яке пізніше утворилося на цьому місці, стали називати

Стовпином.

 

Існують і інші топоніми, які свідчать про нашестя татар на територію

сучасного Корецького району. Це назви сіл Копитів і Топча. Де зараз

розташоване село Копитів, розповідається в переказі, була велика

галявина посеред лісу та непрохідних боліт. Татари, переганяючи

награбовану худобу, зупинялися тут на перепочинок. Худоби було багато,

тому після того, як вороги вирушали далі, на місці стоянки все було

стоптане копитами. На території сучасної Топчі було село, яке називалося

Якубівка. Але татари, вдершись у село, знищили його, буквально стерли з

лиця землі, «втоптали в землю». З тих пір відроджене заново село почали

називати Топчею.

 

Найменування деяких географічних об’єктів Корецького району пов’язується

з часами козаччини. Найпершим свідченням цього є назва села Козак.

Одного разу поблизу поселення проходили козаки і залишили там одного –

смертельно пораненого – далі йти він не міг. Згодом безіменний козак

помер і був похований на сільському цвинтарі, а на його могилі місцеві

жителі поставили величезний камінь. Відтоді, коли запитували якогось

прохожого: «Куди йдеш?», то він без вагань відповідав : «До козака». З

тих пір село почали називати Козак. Ще й досі на цвинтарі знаходяться

величезні камені, що свідчать про поховання там козака.

 

Прославилися козаки не тільки бойовою вправністю, а й тим, що серед них

були вправні ковалі, кожум’яки. Місцеві перекази свідчать, що на

території сучасного села Гвіздів колись було козацьке поселення. Його

жителі-козаки прославились тим, що самостійно виготовляли зброю та

знаряддя праці. Будинки в них були дуже стійкими, витримували будь-які

руйнування. Причиною цієї стійкості були міцні цвяхи (гвозді), що їх

виготовляли козаки. Цим і прославилось козацьке поселення, яке згодом

почали називати Гвоздовом.

 

Село Залізниця, згадане нами раніше, теж пов’язане з періодом козаччини.

Як свідчать перекази, саме тут був викуваний іменний меч для

Б.Хмельницького.

 

Топонімічний пласт народної словесності формувався, звісно, віддавна,

цілими століттями, але вважати його абсолютно завершеним ніяк не можна.

Про це свідчать і найменувння криниць, які пов’язують з періодом

національно-визвольних змагань 1940-1950 років.

 

Так, одну з криниць, що знаходиться в селі Ганнівка, називають

Поляковою. Це тому, що під час Другої світової війни біля неї росла

величезна вишня, на якій ногами доверху було повішено поляка. Бідолашний

чоловік конав три дні, проте допомогти йому ніхто не міг, адже кожен

дорожив власним життям. Згодом люди засипали цю криницю і стали називати

її Поляковою. Проте, історія криниці є, імовірно, іще давнішою, оскільки

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ