UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія села Порик
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось12262
Скачало432
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

оріхи, полотно. Але в

умовах посиленого розвитку товарно-грошових відносин поміщики вимагали

від кріпаків, щоб ті так само їм ще й певні суми грошей.

 

Саме такі економічні принципи діяли у першій половині ХІХ ст. у Клітищах

і Соломірці. В 1817 р. Соломірка була подарована в довгорічну оренду

раднику Голохвостому, який уступив свої права на володіння поміщиці

Яновській, яка через деякий час передала Соломірку до імператорської

казни Є. Сицинський «Труды». Выпуск ІХ. К.-П. 1901.. В цей же рік

власником Клітищ стає пан Діонісій Іванівський, а Клітища за його життя

в 40-х роках ХІХ ст. приписують до приходу Соломірки Є. Сицинський

«Труды». Выпуск ІХ. К.-П. 1901. Поміщики Яновська і Іванівський були

поляками, а на той час імперська влада надавала нових привілеїв

поміщикам і захищала «старих» польських власників маєтків. Поміщики

одержали право без суду і слідства відправляти непокірних кріпаків у

Сибір на заслання і каторги. «Бунтівників» віддавали у рекрути. В другій

чверті ХІХ ст. Соломірка була передана у володіння поміщику

Будзішевському, при якому жила «девица благородного шляхетного

урождения» ДАВО Д-470, спр. 76, опис І с. 240 Агнісія Ядзішевська. З

Агнісією обвінчався в місцевій церкві «благородный дворянин» Іван

Кокенкі. Через деякий час Кокенкі зник і губернські власті дали запит

про нього. Явку (інформацію) про нього дає священник Хмільницького

приходського костьолу Василій Кульчинський 31 березня 1834 року. ДАВО

Д-470, спр. 76, опис І с. 240

 

Царизм вжив деяких заходів щодо певного упорядкування виробничих

взаємовідносин між поміщиками і кріпаками, аби хоч якось розрядити

напруженість, що створилася між ними, що загрожувала існуванню

кріпосницького ладу. На Правобережній Україні, де кріпосницький гніт

поміщиків був найбільш нещадний, царські власті протягом 1847–1848 рр.

провели так звану інвентарну реформу. У кожному поміщицькому маєтку

запроваджувалась інвентарна книга, до якої записувалися норми панщини та

інших кріпосницьких повинностей. Але визначав їх сам поміщик, земельна

власність якого залишалась недоторканою. Селяни ж побачили в цьому ще

одну спробу законодавчо увічнити кріпосницькі відносини і виступали

проти інвентарної реформи. Запроваджувати її царським властям вже

довелося силою.

 

Щоб збільшити прибутковість своїх господарств, поміщики посилювали

експлуатацію селян за рахунок збільшення норм панщини або розширення

своєї ріллі за рахунок відібраних селянських наділів. На середину ХІХ

ст. площа під посіви пшениці, ячменю, жита, вівса на Поділлі зросла

майже у два рази. В 40–50-х рр. поміщики засівали пшеницю на 2/3 частині

поля, відведеного під озимі. Якщо на початку ХІХ ст. поміщицькі

господарства намолотили 5140 тис. четвертей зерна, з яких 36% продали,

то у 1854 р. із зібраних на продаж 621395 четвертей товарного хліба,

вони вивезли за межі губернії 60% хліба Нариси історії Поділля.

Хмельницький, 1990, с. 116

 

Товарно-грошові відносини проникали і в селянські господарства, але

значно повільніше ніж в поміщицькі. В Подільській губернії ревізьку душу

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] 14 [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ