UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія села Порик
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось12284
Скачало434
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

одільській губернії ревізьку душу

припадало всього всередньому 1,23 десятини землі. При тодішніх умовах

обробітку поля такий наділ ледве міг прохарчувати селянську сім’ю. За

даними 1843 р. на Поділлі із зібраних 5475239 четвертей хліба 51,5%

належало поміщикам і 48,5% – селянам Нариси історії Поділля.

Хмельницький, 1990, с. 116. Отже, на одне поміщицьке господарство в

середньому припадало 545 четвертей хліба, а на селянське – 2 чверті.

Зрозуміло, що у своїй більшості селянські господарства не тільки були

спроможними продавати хліб, але й самі часто-густо його прикупляли. На

Поділлі важливого значення також набрало тваринництво. Тільки у

поміщицьких мастках у 40-х роках налічувалося понад 300 тис. тонкоруних

овець, тисячі голів ВРХ та коней. У кожному повіті було неменше десятка

кінних заводів. Був кінний завод і у Соломірці, де вирощували рисаків

орловської породи. На середину ХІХ ст. вирощували свиней у клітинах і

Соломірці для потреб панського маєтку Іванського, який використовував

великі простори степової місцевості навколо села. Загалом на одне

селянське господарство в цей час припадало 5–6 голів різної худоби.

 

Найбільш значні оперативні прибутки поміщики одержували від будівництва

ґуралень, броварень, млинів. У Соломірці поміщик Будзішевський будує

водяний млин і шинок, куди ідуть селянські кровні гроші і праця.

Діонісій Івановський будує на місці старої винокурні у Клітищах нову

ґуральню, ліс для якої возять з-за ріки з с. Курилівка, яке належало

брату Діонісія – Касперу Івановському. На середину ХІХ ст. на Поділлі

діяло 878 винокурень, які виробляли до 405000 відер горілки на рік. На

40–50-ті роки Поділля стало найважливішим районом цукрової промисловості

Російської імперії. Тільки Подільськими цукрозаводами тоді вироблялося

184800 пудів цукру. У зв’язку з ростом цукрової промисловості в

структурі землеробства Поділля, цукровий буряк стає однією з головних

технічних культур. Уже в 1848–1849 рр. цукровими буряками засівалося

4232 десятин землі. В наступні роки площа під буряки на Поділлі

збільшилася в 1,5 раз. Загалом робота на бурякових плантація була

трудомістка, ненормована, мало оплачувана. Івановський і Будзішевський

теж заводять у своїх маєтках цукрові плантації, де примусово працюють

селяни за мізерну платню під наглядом панських управителів і осавулів.

Діонісій Івановський дав наказ для розчищення кількох десятків десятин

лісу вверх по Південному Бузі, щоб збільшити посіви цукрових буряків,

які селяни возили своїми волами за 20 верст у село Уладівка, де був

цукровий завод. Дехто з маєтків Івановського і Будзішевського, за плату

ішли на цей та інші заводи на заробітки, з умовою, що певний відсоток

заробітку будуть віддавати пану. Але це були лічені одиниці. Взагалі

селяни щороку зубожіли, поміщики за першу половину ХІХ ст. відібрали у

них 20–30% і більше землі. Панщина була доведена до шести днів на

тиждень повинності: встановлювались найрізноманітніші – ремонт будівель,

прядіння, біління полотна, вартування та інше. Знаряддям примусу були

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] 15 [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ