UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія села Порик
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось12243
Скачало432
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

имусу були

різки, канчуки, колодки, кайдани. Поміщики вважали селян-кріпаків своєю

власністю. Продаж та обмін кріпаків, програвання в карти, заставлення в

позику було звичним явищем. Київський генерал-губернатор Бібіков

змушений був доповідати Миколі І у березні 1840 р., що поміщики

Подільського краю не визнавали селян за людей, а вважали їх «за речі і

поступали з ними так, як колоністи з неграми. Селян нікому захистити…»

Чиновник особливих доручень Львов, який у 1647 р. інспектував Подільську

губернію, змушений був визнати, що «селяни знаходяться в крайній

бідності, вони під весну і навіть до нової жатви завжди потребують у

продовольстві». З цього можна зробити висновок, що селянам Соломірки і

Клітищ жилось несолодко, кріпосницьке ярмо доповнювалось національним

гнітом з боку поміщиків. Поміщики не тільки всіляко переслідували селян,

а й переслідували і їх культуру, мову, зневажали побутові звичаї,

примусово насаджували польську мову. Чи були в Соломірці і Клітищах

поляки крім Івановських, Будзішевських та Ядзішевських невідомо, але на

даний час у селі Порик багато родин з польськими прізвищами, які і є

католиками.

 

Гноблені селяни вдавались не тільки до стихійних форм боротьби, а й до

активних. Багато селян перед тим, як взяти у руки зброю сподівалися

полегшити своє життя поданням скарг на своїх панів у суди, губернське

правління або на ім’я царя. Подільські адміністративні органи протягом

1830–1850 рр. одержали близько 1700 скарг з проханням захистити селян

від сваволі кріпосників. Поширеною формою протесту були численні масові

втечі селян. Втікали поодинці сім’ями, групами, цілими селами до

Молдавії, Галичини, на Південь. Так у 1810 р. втекло від подільських

поміщиків кілька тисяч селян. У 50-х рр. на Правобережній Україні

зафіксовано 104 селянських заворушень, третина з яких відбулись на

Поділлі. За вказівкою губернатора виступи селян були придушені

солдатами. У 1823–1825 рр. кілька разів надсилалася військова команда

для приборкання селян Літинського повіту Київська старовина. Рік сьомий

т. ХХ (січень-березень), 1888. Для другої половини ХІХ ст. в історії

Поділля характерними були інтенсивний розвиток і утвердження

капіталістичних відносин та їх боротьба з пережитками феодального

способу виробництва. Протягом другої половини ХІХ ст. населення краю

подвоїлося і за першим всеросійським переписом 1897 р. складало 3018359

в т. ч. 1505940 чоловіків (49,9%) і 1512360 жінок (50,1%). На квадратну

версту припадало 81,75 осіб. По густоті населення серед 50 губерній

Подільська поступалася тільки Московській. В губернії мешкало біля 40

національностей і народностей: українці, росіяни, поляки, євреї,

молдавани, німці, білоруси, татари, вірмени.

 

Загалом по Україні економічне становище середини ХІХ ст.

характеризувалося стрімким розпадом кріпосницьких відносин і формуванням

нових ринкових. З кожним роком все очевидніше було те, що подальший

розвиток господарства стає неможливим при збереженні кріпацтва.

Поміщицькі господарства давали 90% усього товарного хліба. Проте

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] 16 [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ