UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Культура України
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2457
Скачало163
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

-25-

 

Культура України

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

Співаємо, — писав автор «Велесової криги», — адже ми руси — про славні

дні, і маємо співи ті про отців наших, про красне життя в степах і про

славу отців».

 

Але та слава бачиться й через призму гірких уроків. Автор нещадний до

всього потворного й антиморального, тим більше, що підстав, як бачимо,

антипатріотичного, антиморального, антиестетичного, зрештою —

антикультурного плану більше, ніж того хотілося б і нам. І, до всього,

автор тільки силу приписує богам. За безсилля і рабство, відсутність

волі та гідності він звинувачує самих людей.

 

Зауважимо: нині також стало звичним писати найдошкульніші інвективи на

адресу українства. Але з яких позицій?

 

Коли для одних, як для творця «Велесової книги», рани і біль, ганьба

України — це їхня печаль, і вони бачать їх у комплексному співвідношенні

з явищами позитивного плану (які й визначають шану до України та її

славу у всепланетарному масштабі), — то інші бачать лише негатив, на

основі чого й проголошують вирок: Україна не може бути суверенною

нацією-державою, бо українці за самою своєю суттю є народом бездуржавної

ментальності (психіки, мови, культури) та історії.

 

Облудні, антиісторичні твердження.

 

Бо є підстави, до того ж — обгрунтовані та серйозні, і для докорів,

печалі та звинувачень. І їх, наголосимо, першими (у чому мали змогу

переконатися) висловили наші пращури, підтвердивши: вони — мислячі й

самокритичні, отже, спроможні дивитися на себе збоку, високовимогливо й,

отже, державно (про державницькі критерії насамперед свідчать ще

«Велесова книга», а згодом «Слово о полку Ігоревім», літописи, твори

І.Вишенського і Г.Сковороди, Т.Шевченка й П.Куліша, І.Франка, Лесі

Українки). А продовжують роздум про свою сутність і творці держави 90-х

років ХХ ст.

 

Але з яких позицій?

 

Не станемо говорити про недругів закордоних, які, як «режисери»

«Останкіно», бачать в Україні лише занепад, а причиною — самих

українців: там промовляють великодержавна пиха, колонізаторська злоба,

татаро-монгольського штибу ідеологія безособовості, дрімучої дикості,

антидемократизму. Для них ми — чужі, раби, що захотіли бути вільними. І

вишукують вони негаразди у нас (а як їх нема, то й вигадують, провокують

людське невдоволення), щоб приховати свої (аж до рострілу власного

парламенту, геноциду і Ічкерії-Чечні...).

 

Бо й сьогодні головна дилема України: бути чи не бути?! Бо головне в

ментальності українців — демократизм і свобода; в ментальності сусідів —

татарсько-монгольського типу автократичність і знеособлення. А це

породжує головний конфлікт доби, бо: ваша мати — Азія, а наша —

Європа...

 

Добре знаючи це, О.Блок писав:

 

Попробуйте сразиться с нами!

 

...Да, азиаты — мы — с раскосыми и жадными очами!

 

Але «азіатами» можуть бути не лише ті, що живуть в Азії або в Росії.

Скоріше навпаки: класичні азіати — тут, і не з чужих етносів, а «свої» —

ті, що виховані як «хахли» — жахне страшидло,

 

Людина видом, але духом бидо,—

 

оскільки осердям їхніх натур є не тільки двомовність, а й двоєдушність

(точніше — бездушність, порожнеча), через що:

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ