UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Кобзарі Сумщини
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3192
Скачало144
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Шлях кобзарів – це шлях народу !

 

Михайло Стельмах

 

 

 

Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне

визволення український народ творив сувору, мужню, й водночас ліричну

поезію – думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і

ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них

відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку,

його морально-етичні норми, погляди, естетичні смаки.

 

Пісня , дума є одним із проявів прекрасного тяжіння до

духовності. Ось що писав про це Микола Добролюбов: ,,Пісня, дума

становлять там народну святиню, кращу рису українського народу, в них

горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; в них

дихає ніжне почуття жіночої любові, особливо материнської... Все коло

життєвих насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без

неї саме життя стає неможливим”.

 

Українські думи (їх ще називали козацькими піснями, поважними

піснями) відомі у всьому світі. Це глибоко самобутні епічні та

ліро-епічні твори, які виконувалися у супроводі кобзи, бандури чи ліри.

 

Як жанр народної поезії, думи виникли в ХV – XVІ століттях на

основі найкращих досягнень усієї народної поетичної творчості.

 

Історія кобзарства та лірництва на Україні доволі багата й

складна і до сьогодні ще не достатньо вивчена. Назви народних

співців-музик походять від назв музичних інструментів, на яких вони

грали: кобзи, бандури та ліри.

 

Улюбленим музичним інструментом українського народу була кобза. Як

свідчать найдавніші джерела, кобза була досить розповсюдженим музичним

інструментом, і попервах грали на ній не лише сліпі люди, як це склалось

пізніше.

 

Найдавніша кобза мала тільки три струни. З часом інструмент

ускладнювався. Це, зокрема, засвідчує збільшення кількості струн. У ХІХ

столітті, особливо у другій половині, кількість струн і приструнків (так

називаються короткі струни, що розміщуються на правій стороні деки)

збільшується. Наприклад, на бандурі кобзаря М.Ригоренка з Харківщини їх

було 8, О.Вересая з Полтавщини – 12, П.Братиці з Чернігівщини – 20,

І.Кравченка-Крюковського з Полтавщини – 28, Ф.Гриценка – Холодного з

Полтавщини – 45!

 

Скрутне матеріальне й громадське становище, беззахисність

кобзарів та лірників змусили їх об’єднуватись в організації, які б

захищали їхні інтереси. Уже наприкінці ХVІІ століття на зразок міських

ремісничих цехів почали виникати братства (гурти) кобзарів та лірників.

Організацію братств (гуртів), їх діяльність народні співці-музики

держали в таємниці. Серед них були керівники - ,,цехмайстри”,

,,майстри”, вчителі та учні (підмайстри). Вони мали свої статут, касу,

хоругву, особливу таємну мову, що називалась ,,лебійською”, свій суд.

Братства регламентували діяльність кобзарів та лірників, піклувалися про

підготовку молодих співців – музик тощо. Кобзарям і лірникам відводилась

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ