.

Російський живописець П.Ю. Заболотський

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
134 1050
Скачать документ

Заболотській Петро Юхимович (1803-1866) – російський живописець,
представник так названого провінційного романтизму, близький школі О.
Венеціанова. Народився в м. Тихвіні в сім’ї міщанина. Він довгий час
відчував на собі тиск цього стану, так як був залежний у багатьох
випадках від думки батька (наприклад, багато труднощів було пов’язано з
отриманням звання художника). Про перші роботи Заболотського нічого не
відомо, одначе не є секретом той факт, що в його долі велику роль зіграв
А.Р. Томілов, відомий цінитель російської культури і живопису,
колекціонер зроблений видатних живописців, знатних всьому світу. Не без
допомоги А.Р. Томілова Заболотській в 1825 р. переїхав з провінції до
Петербурга. Саме в Петербурзі майбутній художник отримав перші уроки
професійної живопису. Він копіював картини відомих майстрів, за порадою
свого наставника А.Р. Томілова вивчав портрети Рембрандта. В Академії
мистецтв він міг відвідувати заняття в якості вільного слухача, але ще
не був туди визначений постійним учнем. Причиною хибного стану
Заболотського була залежність від волі та бажання батька. Батько же
перебував в роздумах, і в 1827 р. Заболотській повернувся в Тихвін. У
рідному місті, чекаючи остаточного рішення батьків, художник не
переставав удосконалюватися і писав портрети городян. Ситуація
розгорнулась на користь завзятого юнака, і до кінця 1827 р. він знову
поринув у навчання в стінах Петербурзької Академії мистецтв. У вільний
від занять в Академії час Заболотській багато працював самостійно і для
здачі іспиту вибрав декілька робіт, написаних не під керівництвом
викладачів. Успішно склавши іспит, він став вчитися в натурному класі.
До цього часу відносяться картини «Портрет А.М. Малевського» (1827,
Російський музей, Санкт-Петербург), «Автопортрет» (1827, колекція В. А.
Десницького). На початку свого творчого шляху Заболотській кілька
копіював манеру О.О. Кіпренського. Так, у картині «Хлопчик у білій
сорочці» (1828, Художній музей, Нижній Новгород) чітко просліджуються
алегорії з картиною О.О. Кіпренського «Садовник». Але все-таки це не
було сліпим наслідуванням, а лише говорило про серйозне захоплення
творчістю сучасника. У 1829 р. одна з натурних пейзажних робіт
Заболотського була відзначена Малою срібною медаллю Петербурзької
Академії мистецтв. У 1830 р. художнику присудили Велику срібну медаль. У
цьому ж році він взяв участь у виставці Академії живопису. Роботи
живописця викликали схвалення критики, а ім’я стало широко відомим.
Особливу популярність набула картина «внутрішньої кімнати любителя
мистецтв та дім його» (Музей російського і українського мистецтва,
Одеса), написана Заболотським, по всій вірогідності, під час річного
перебування в будинку Томілових. Сюжет картини простий . Зображення двох
кімнат побудоване на перспективі і світлотіні: перша кімната трохи
темніше, мерехтять золотом рами картин, розвішаних на стінах дому,
сидячи біля вікна, поглибився в читання один із синів А.Р. Томілова.
Друга кімната яскраво освітлена сонцем. Тут зображений господар будинку
– А.Р. Томілов з дітьми. Він грає на клавесині, а син та дочка слухають
музику. Заболотській звертає увагу на найдрібніші деталі в зображенні
кімнат, вони передані з майже документальною точністю. У 1831 р.
Заболотській після довгих невтомних років очікування все-таки отримав
звання художника. Почався новий етап в його творчості: він незалежний і
сповнений бажання працювати. У 1830-ті рр.. Заболотській вступив вже як
сформований художник зі своїми темами, інтересами та індивідуальною
манерою письма. В цей час він зблизився з кружком Венеціанова. На
портретах художник зображав звичайних, нічим не примітних людей –
«портрет невідомого» (1832, Російський музей, Санкт-Петербург),
«Селянська дівчина» (1832, Російський музей, Санкт-Петербург), його
залучали і звичайні, традиційні для середньої російської смуги пейзажів
– «Вид старої Ладозі» (1833, Російський музей, Санкт-Петербург).
Захоплення Заболотського побутовим живописом з роками зросла. У 1835 р.
він написав ще кілька виразних картин: «Дівчина, що заснула при свічках»
(приватний збір, Москва), «Хлопчик з балалайкою» (Російський музей,
Санкт-Петербург). Перша робота була дуже високо оцінена і відразу
куплена у Заболотського Товариством заохочення художників. Широко відома
картина живописця «Ветеран 1812 року» (1835, Російський музей,
Санкт-Петербург), в якій художник виступив великим майстром побутового
живопису. Герой картини – унтер-офіцер Андрєєв – реальне обличчя.
Заболотській написав не портрет, а передав узагальнений образ
досвідченого російського солдата, дещо стомленого, але повного рішучості
служити Батьківщині. Картина виконана в стриманої сіро-коричневої
колірній палітрі. У середині 1830-х рр.. Заболотській познайомився з
М.Ю. Лермонтов, а потім протягом кількох років (з 1836) давав поетові
уроки малювання. До цього періоду відноситься і знаменитий його портрет
(1837, Третьяковська галерея, Москва). Заболотській віртуозно переніс на
полотно вигляд натхненного молодого поета, живий погляд його виразних
очей. Незважаючи на яркий, який грає золотом гусарський мундир, в якому
зображений Лермонтов, портрет позбавлений пихатої парадності та пози.
Портрет М.Ю. Лермонтова (1837) по праву вважається видатної картиною
художника. Портретні роботи Заболотського не завжди були вдалі, однак до
1840-м рр. його ім’я стало вже добре відомо. У ці роки живописець
викладав у школі Товариства заохочення художників (1842-1844 та
1845-1848), яке в 1840 р. купило ще одну його картину – «Хлопчик з
батогом». У 1845 р. живописець викладав у духовній семінарії.
Викладацька діяльність стала основним заняттям у другій половині життя і
творчості Заболотського (крім роботи в Малювальної школі, він навчав
живопису у Військово-топографічної депо, в Технологічному інституті,
давав приватні уроки). Живописні роботи Заболотського до цього часу
поступово втратили безпосередність, хоча техніка продовжувала залишатись
на високому рівні. «Портрет невідомої» (1842, Російський музей,
Санкт-Петербург) відображає своєрідність творчої манери художника, однак
це одне з останніх видатних його творів. Не виконав свого часу (середина
1830-х) парадний портрет, програмну роботу на звання академіка,
Заболотській отримав це звання тільки в 1857 р. У 1860-ті рр.. він
звертався не тільки до портретної живопису, але проявив себе і в
іконописі. Проте до цього часу спад творчої активності художника був уже
великий. Більше він не створив нічого значного.

Література:

1. П.Є. Заболотській // Російське мистецтво. Нариси про життя і
творчість художників першої половини XIX століття. М., 1954

2. Велика радянська енциклопедія

3. Живописці XIX століття

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020