UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Українська культура кінця XVIII ст.–початку ХХ ст.
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось10124
Скачало433
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Українська культура кінця XVIII ст. – початку ХХ ст.

 

Національно-культурне відродження

 

Один з представників нової української історіографії І. Лисяк-Рудницький

вважає, що процес українського національно-культурного відродження

тривав 130 років – від кінця козацької держави до першої світової війни.

Усю добу національно-культурного відродження на Україні кінця XVIII ст.

– почату ХХ ст. він ділить на три основні періоди: перший – дворянський

(1780 – 1840 рр.); другий – народницький (1840 – 1880 рр.); третій –

модерністський (1890 – 1914 рр.).

 

 

 

Дворянський період

 

 

 

Перший період пов’язаний з культурно-просвітницькою діяльністю

дворянства козацького походження на Лівобережжі та польсько-українського

шляхетства на Правобережжі. В цей час у середовищі освіченого

українського дворянства пробуджується інтерес до історичного минулого

свого народу, його побуту, звичаїв, обрядів. З’являються праці: “Історія

Малої Росії” (1822 р.) Д. Бантиша-Каменського; “Короткий літопис Малої

Росії з 1506 по 1770 рік” (1777 р.) Василя Рубана; “Короткий опис

Малоросії з 1734 до 1776 рр.” Олександра Безбородька; “Опис весільних

українських простонародних обрядів” (1777 р.) Григорія Калиновського;

збірка “Українські народні пісні” (1834 р.) Михайла Максимовича.

 

Національне відродження в галузі літератури пов’язане з творчістю

Котляревського (1760 – 1838 рр.), автора поеми “Енеїда” – першого твору

нової української літератури, написаного народною мовою.

 

Основоположником художньої прози нової української літератури був Г.Ф.

Квітка-Основ’яненко (1778 – 1843 рр.), автор творів: “Маруся”, “Сердешна

Оксана”, “Сватання на Гончарівці” та інші.

 

Важливим культурним осередком, навколо якого об’єднувалися

літератори-романтики, був Харківський університет. Чільне місце серед

них належало М. І. Костомарову (1817 – 1885 рр.) – автору

фундаментальних праць з історії України періоду козаччини та визвольної

боротьби, а також історичних драм і повістей (“Сава Чалий”,

“Переяславська ніч”, “Чернігівка” та інші).

 

Підвалини українського професійного театру були закладені в Харкові та

Полтаві – важливих на той час центрах театрального життя України. В 1808

році після тривалої перерви поновлюється робота Харківського театру,

директором, режисером і актором якого у 1812 році став Г.Ф.

Квітка-Основ’яненко. На чолі Полтавського театру стояв І. П.

Котляревський, з ініціативи якого актор М. С. Щепкін був викуплений з

кріпацької неволі.

 

Архітектурне мистецтво України цієї доби звільнялося від чужих впливів і

продовжувало стверджувати свою самобутність. В архітектурних спорудах

панівні позиції займав класичний стиль. На початку ХІХ ст. на його зміну

прийшов новий стильовий напрям – ампір. Однак він повинен був

поступитися українським будівничим традиціям при забудові малих

будинків, галерей, ґанків, які набирали своєрідних український прикмет.

 

Найбільш талановиті скульптори, що вийшли з українського середовища,

прославили себе на ниві російського мистецтва. Серед них І.П. Мартос

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ