UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Культура як підґрунтя гармонізації протиріч між людиною і природою
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2316
Скачало181
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з культурології на тему:

 

Культура як підґрунтя гармонізації протиріч між людиною і природою

 

План

 

 

 

1. Культура як підґрунтя гармонізації протиріч між людиною і природою

 

2. Співставлення феноменів “культура” і “цивілізація”

 

3. Теорії культурно-історичних типів та локальних цивілізацій

 

 

 

1. Культура як підґрунтя гармонізації протиріч між людиною і

 

природою

 

 

 

Своїм практичним ставленням до світу людина стверджує форми свого

власного буття в ньому, створює свій особливий світ, відмінний від світу

природи, опредметнює його, створює культуру. Культура в цьому вимірі

постає як реальне узагальнення олюднення природи людською діяльністю,

людина – як носій діяльності (і природна істота), як суб’єкт культури.

Ті ж форми праці, осмислені з погляду етапів розвитку людини, є

своєрідними формами культури. Таким чином, перше й вихідне визначення

культури полягає в розумінні її як усього того, що створене людиною, на

відміну всього того, що створене природою. Цим поняттям, так би мовити,

проводиться своєрідна розмежувальна лінія між природним світом і світом

соціальним, створеним людиною в результаті праці.

 

Соціальне, як таке, що презентує особливу, людську форму руху матерії, і

культура, як все надприродне, створене людиною, на відміну від “природи”

за обсягом означають одну і ту ж сферу явищ. Як зазначають у цьому

зв’язку В. Шинкарук і О. Яценко, культура, звичайно ж, є соціальним

явищем, а соціальне за своєю специфікою, на відміну від природного

буття, є культурою.

 

Останнє не лише не виключає “природу” з “культури”, не “виганяє” її з

історії, а, навпаки, підкреслює їх глибокий внутрішній взаємозв’язок,

який існує в межах означеної єдності. Культура не лише відрізняється від

природи, але й органічно зв’язана з нею, так або інакше включає її в

себе. Основою їх взаємодії є ні що інше, як людська діяльність, праця. І

це зрозуміло. Людина перетворює природу, створює предмети (за законами

природи) не заради самих предметів, а заради людини. Тому предмет є

предметним людським ставленням до людини й, одночасно, до себе самої, і

навпаки. Людина здійснює свою діяльність адекватно закономірностям

самого предмета, в силу чого предмет спонтанно розкриває свої внутрішні

зв’язки, властивості, залежності. “Перетворювати” природу, втілювати в

ній свої цілі людина може і повинна за законами самої природи і з її

допомогою. В цьому суть цілеспрямованого освоєння природи, її

соціалізації, олюднення. Саме тому культура і постає як реалізація в

природі людських цілей за законами самої природи. Вона – сфера освоєння,

олюднення природи людською працею в інтересах розвитку самої людини.

 

Глибинний зміст філософського розуміння культури в тому й полягає, що це

поняття фіксує людське ставлення до природи, рівень загальнолюдської

значимості речі (предмета), її здатності ніби випромінювати з себе

людський сенс, прислуговувати людині як її власне відображення. Культура

є втіленням людського ставлення до природи, втіленням людяності –

універсальності цього ставлення. І міра цієї людяності

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ