UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Культура та естетика
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось10469
Скачало225
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14

 

 

 

План

 

 

 

1. Форми комічного у мистецтві

 

2. Сенс трагічного конфлікту

 

3. Тотемізм – міф – мистецтво

 

4. Карнавальна культура від Середньовіччя до Новітніх часів

 

5. Мода як форма естетичної діяльності

 

6. Свято як естетичний феномен

 

7. Герменевтична концепція мистецтва Г.Г. Гадамера

 

8. «Відкритість» і «недовимовленість» в мистецтві

 

9. Наявність мистецтва у доісторичної людини

 

10. Людська особистість – головний предмет мистецтва Відродження

 

11. Реалізм у творчості В.В. Верещагіна

 

12. Поєднання романтизму і реалізму в творчості Вєніціанова

 

13. Інтерпретація сновидінь в сучасному мистецтві

 

14. Вплив ідеї інтуїтистів на мистецьку практику

 

15. Місце праці І.Я.Франка «Із секретів поетичної творчості» для

розвитку української естетики

 

16. Український естетичний дискус к.ХІХ – п.ХХ ст

 

17. Особливості вітчизняної естради в Україні

 

Список використаної літератури

 

Форми комічного у мистецтві

 

 

 

Становлення комічного відбувалося в умовах давньогрецької культури на

перехресті надзвичайно яскравих міфологічних джерел, мистецької практики

й теоретичних обгрунтувань. Назва ця походить від грец. сотісох –

веселий, смішний. Комічне, як і трагічне, має міфологічні джерела і

пов'язане з життєстверджуючим, оптимістичним світосприйманням бога Вакха

– бога вина, виноробства, щедрого виночерпія. Щодо мистецької практики,

то привертає увагу той факт, що навіть у, ХХ ст. триває своєрідне

відкриття саме авторів комічних творів. Йдеться про спадщину Менандра –

видатного комедіографа доби еллінізму.

 

Отже, мистецька практика щодо втілення комічних суперечностей

розпочалася з часів античності, була багатожанровою і стала фундаментом

у розробці комедійних тем, відтворенні гумористичних, сатиричних,

іронічних або гротескних характерів.

 

Теоретичне осмислення комічного також має тривалу і складну історію,

витоки якої тяжіють до естетики Арістотеля. Важливо зазначити, що саме

Арістотель запропонував такий підхід до аналізу комічного. Цей аналіз

спирався на принцип контрасту, протистояння: потворного і прекрасного,

трагічного і комічного. Арістотелівський підхід в історії естетики

повторюватиметься неодноразово, змінюючись залежно від того, якої

системи категорій дотримується дослідник. Так, комічне розглядається

через протистояння нікчемного і піднесеного (Кант), псевдозначного і

значного (Гегель), безкінечної доцільності і безкінечного свавілля

(Шеллінг).

 

На межі XIX і XX ст. з'являються дослідження Зігмунда Фрейда «Дотепність

і її ставлення до безсвідомого» та Анрі Бергсона «Сміх», які відкривають

нові шляхи у дослідженні комічного завдяки наголосу на ролі безсвідомих

психічних процесів у виникненні сміху – емоційно-естетичної реакції

людини на комічне.

 

У сучасній естетичній науці стосовно сміху вживають поняття

«синкретичний», тобто такий, який об'єднує різні форми сміху

(іронічного, гумористичного, радісного, злісного тощо). Комічне має

різно- манітні форми, що протистоять високим естетичним ідеалам. Це

гумор, сатира, іронія, сарказм, гротеск. Спираючись на форми комічного,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ