UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Культура дохристиянської Русі та культура Візантії
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3328
Скачало206
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

з дисципліни “Українська та зарубіжна культура”

 

тема

 

«Культура дохристиянської Русі та культура Візантії»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2010

 

Зміст

 

 

 

1. Особливості культури стародавніх слов’ян. Виникнення писемності

 

2. Мистецтво дохристиянської Русі

 

3. Особливості історичного розвитку Візантії та основні етапи

візантійської культури

 

4. Образотворче мистецтво й архітектура

 

 

 

1. Особливості культури стародавніх слов'ян. Виникнення писемності

 

 

 

Давні слов’яни були язичниками. Вони поклонялися річкам, озерам,

болотам, колодязям та силам природи. Найвищий бог виступає під різними

назвами: Перун – бог громів, Хорс – сонця, Сварог та його син Сварожич –

вогню, Дажбог – добробуту, Велес – худоби, Стрибог – вітру. Були у

слов’ян інші боги: Чорнобог та Білобог, Явь та Навь, Лад і Лада, Макош

та Ярило. Богам приносили жертви, просили їх про багаті врожаї, дощі,

захистити від блискавки та грому. У великій пошані були знахарі й

чарівники, що лікували людей й займалися ворожбою. Знали їх під різними

назвами: волхви, кудесники, потворники, відуни, ворожбити. Ворожили і

чоловіки й жінки. У повсякденному житті було багато вірувань: у зустріч,

у чихання, у птичі голоси, у те, що кінь спотикнувся – все це віщувало

лихо. Усі народі свята супроводжувалися ворожбою та магічними обрядами:

малювали замкнене коло та зображували дванадцять малюнків, що

символізували дванадцять місяців.

 

У народних обрядах збереглися особливості давніх слов’янських свят.

Прихід весни вітали веснянками й весняними іграми, в яких прославляли

поворот сонця й розквіт природи. Русальний тиждень був присвячений

русалкам, які, як вважалося, виходили з води й гуляли берегами.

Святкували також Мертвецький великдень, присвячений пам’яті померлих

предків, свято Купала – ніч чар, коли цвіте папороть і можна бачити

заховані скарби й розуміти мову тварин. Під осінь приходило свято

Коструба – прощання з літом, під час якого ховали ляльку, що зображувала

смерть. У вересні урочисто святкувалося свято рода на честь завершення

всього циклу землеробських робіт, на якому куштували «дари природи» –

сир, мед, кашу. На честь бога Велеса на початку січня випікали печиво у

вигляді домашньої худоби, одягали маски тварин. Щороку відзначали свято

Перуна, якому приносили в жертву биків, баранів. Бог сонця мав декілька

назв: Ярило, Кострома, Купало. Його солом’яне чучело палили на багатті.

Місця жертвування стародавні слов’яни називали капища. Загробне життя

уявляли як рай чи вирій – гарний сад, де щасливо мешкали праведники

після смерті. Люди, що жили лихим життям, мали бути прокляті після

смерті й стати рабами на цілу вічність.

 

Виникнення писемності у східних слов’ян було зумовлено об’єктивними

причинами, основна з яких – необхідність задовольняти потреби у

спілкуванні. Слов’яни застосовували «черти» і «рези», про які пізніше

згадував болгарський письменник Храбр в оповіданні «Про письмена».

Арабський письменник Ібн-Фадлан бачив написи по-руськи на уламках дерев.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ