UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Українські міста в контексті європейської культури
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось11489
Скачало459
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

час було дивовижно щедро.

 

Але Святому синоду не сподобалися не зовсім канонічні розписи і в

1893-1896 рр. собор був розписаний в іншому стилі, сухому та

академічному. Тоді ж було проведено ремонтні роботи.

 

В Соборі знайшли вічний спокій Єпраксія - сестра Володимира Мономаха

(1109), князя Скригайло та Володимир Олельковичи, князь Константин

Острозький, Петро Могила, граф Румянцев-Задунайский, княжна Наталія

Долгорука (монахиня Флорівського монастиря Нектарія ) та її син.

 

Надгробок князя Острозького, похованого в соборі в 1579р, нажаль був

втрачений при зруйнуванні храму. Скульптура князя Констянтина у вигляді

середньовічного лицаря була висічена з рожевого мармуру. Лицар не

смертному одрі в не дуже зручній позі, немов приліг на пару хвилин.

Після пожежі 1718 р. нагробок, який підтримували леви, набув трохи інший

вигляд у формі бароко з двома колонами, воєнними атрибутами.

Анатономічно точними були пропорції фігури, дуже ретельно пророблені

лати.

 

Тепер про те хто міг підірвати храм в 1941р. Текст з «Втрачених

об’єктів» Печерського:

 

1941 року спецслужби Радянського Союзу замінували собор. Вибухівку було

закладено у підвал під північно-західним кутом храму. Протягом понад 50

років тривала дискусія про те, який саме тоталітарний режим висадив у

повітря Успенський собор - російсько-комуністичний чи

німецько-фашистський. На сьогодні ця ситуація цілком з’ясована у

підсумковій праці українського історика С.Кота, з висновками якого ми

погоджуємось: вибухівку заклали заздалегідь радянські спецслужби, уживши

заходів, які не дозволили б німцям знешкодити вибуховий пристрій;

підірвали собор 3 листопада 1941 року німці за наказом свого

командування, оскільки не змогли дати раду з радянською вибухівкою, яка

могла спрацювати у будь-який момент, що й засвідчували вибухи будинків

на Хрещатику восени 1941 року.» [13, 65]

 

Собор можна було відбудувати зразу по війні. Проте це не входило до

планів радянського керівництва. Тільки у 1962-1963 роках було зроблено

примітивну консервацію руїн, що забезпечила збереження деяких залишків

собору. Збереглися фрагменти східної стіни з апсидами, частина південної

нави XІ століття, нижня частина хрещальні, бічний вівтар Іоана Богослова

з банею, а також два стовпи XІ століття.

 

Руйнація однієї з найшанованіших православних святинь Східної Європи

була незагойною раною Києва. Тому стосовно цього храму не було особливих

дискусій - відбудовувати його чи ні. Дискутувалося про інше - як саме

відбудовувати. В результаті десятилітньої напруженої праці, дискусій

фахівців і гарячої полеміки в пресі вдалося знайти прийнятні технічні

вирішення щодо фундування собору, пов’язання воєдино його старої та

відтворюваної частин, збереження археологічного культурного шару,

поховань, часточок мощів святих тощо. Проектом інституту

“Укрпроектреставрація” (головний архітектор О.О.Граужис), одностайно

схваленим, передбачено відтворення собору станом на період розквіту

українського бароко 2-ї половини XVІІІ століття.

 

Дослідження й експериментальні роботи на майданчику собору тривали (з

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ