UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Проблеми міжкультурного діалогу
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9947
Скачало462
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

нісні орієнтації.

 

 

 

ІІ.2 Рівні міжкультурного діалогу

 

 

 

На нашу думку, учасників міжнародного культурного діалогу доцільно

поділити по рівнях на етнічний, національний та цивілізаційний. Саме між

цими спільнотами і виникає взаємодія.

 

Внаслідок тривалого спілкування між різними націями може виникнути також

регіональний тип діалогу, який породжується спільністю культури певного

регіону (Європейський регіон, Середземномор’я, Близький Схід, Північна

Америка, АТР тощо).

 

Етнічний рівень міжкультурного діалогу характерний для відносин між

локальними етносами, історико-етнографічними, етноконфесійними та іншими

спільнотами. На національному рівні діалогу регулятивні функції значною

мірою виконують державно-політичні структури.

 

Цивілізаційний рівень діалогу набуває спонтанно-історичної форми. Однак

на цьому рівні можливі найбільш істотні результати в обміні духовними,

художніми, науковими досягненнями. В повсякденній практиці спілкування

країн і народів світу частіше за все перетинаються процеси і відносини,

характерні для всіх трьох рівнів взаємодії.

 

Посилення міжкультурного діалогу етносів є характерною ознакою сучасної

доби, але залежно від соціальних умов вона може проявлятися по-різному.

В одних випадках він може стати джерелом загострення етнокультурних

суперечностей, а в інших – навпаки –яскравим проявом однієї з

об’єктивних закономірностей зближення етнічних культур.

 

Етнічний рівень діалогу здійснюється між локальними етносами,

етномовними, культурно-господарськими (за спільністю матеріальної

культури), історико-етнографічними (за схожістю духовної культури),

етноконфесійними та іншими спільнотами. У діалозі культур цього типу

проявляються подвійні тенденції. Взаємне засвоєння елементів культури, з

одного боку, сприяє інтеграційним процесам, взаємному збагаченню, обміну

тощо. А з іншого боку – супроводжується посиленням етнічної

самосвідомості, прагненням до закріплення етнічної специфіки. Для

будь-якої етнічної культури завжди небезпечні як надмірне тяжіння до

іншої культури, так і її самоізоляція. Абсолютизація першої тенденції

може призвести до поглинення або обопільного занепаду обох культур.

Водночас добровільна самоізоляція культури позбавляє її самопізнання,

що, як відомо, конструюється лише шляхом контакту і порівняння з іншою

культурою. Дані тенденції повинні принаймні урівноважувати одна одну,

стимулюючи утворення елементів, яких бракує тій або іншій культурі, і

поповнюючи тим самим число етнокультурних компонентів.

 

Національний рівень міжкультурного діалогу є значно складнішим, ніж

етнічний, тому що охоплює не тільки ціннісний, а й політико-правовий,

соціоекономічний та ідеологічний аспекти. Підставою виокремлення цього

рівня є твердження, що найвищою формою етнічної спільності є нація.

 

Головне, що відрізняє націю від етнічної спільноти, – це не тільки

рівень соціально-економічного розвитку, але й її внутрішня структура,

заснована не на кровній спорідненості, а на соціальному принципі. Для

нації характерні велика внутрішня консолідація і високий рівень

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ