UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Феномен кімоно
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9187
Скачало407
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ї

 

 

 

2.1 Японський національний костюм, як обєктивація тілесного в культурі

 

 

 

Від давніх часів в Японії у межах синтоїзму сформувалося ставлення до

одягу, як до речі, що зберігає душу. В синтоїстському ритуалі

"увгамування душі" померлого проводився обряд "зав’язування рукавів"

(тамафурі) з метою утримати душу. Тобто одяг мислився, як скринька для

душі. Тривалість збереження даної функції знайшла свій відбиток в

текстах класичної поезії та прози.

 

Ця ритуальна функція одягу, як і в іншіх культурах світу, свідчить про

те, що в народній свідомості він - природнє продовження людини, його

Дім, так само, як і волосся або ногти використовувався у магічних цілях,

як її символічна заміна. В імператорському варіанті обряду "увгамування

душі" богам підносилися три види священного одягу (місо), який

репрезентував імператора, його дружину та нащадка [10, 31].

 

Розповсюдження буддизму та разом з ним китайської культури, з багатої

спадщині якої японці особливо впроваджували конфуціанські норми у

побудові держави, формуванні етики та моралі, безсумнівно, позначилося

на ставленні до тіла. Ієрархізований конфуціанський світ з його

ритуальним благочестям заперечував прояви оргіастичного, тож костюм мав

приховати природнє і виявити суспільно-значиме.

 

Разом з конфуціанським вченням та буддизмом японці знайомляться і з

даоськими ідеями - як через оригінальні трактати даоських мислителів,

так і у розчиненому в дзен-буддізмі варіанті. Звідси концепція

тілесності набуває ще більшого ускладнення: з одного боку, тіло, як

прояв цього життя - тимчасова оболонка, яка згодом зникне, а з другого -

тіло є вмістилищем містичних сил. Не випадково серед представників

японського дзен-буддизму час від часу з’являлися такі парадигматичні

постаті, як буддійський святеник Сінран, двадцятий настоятель Дайтокудзі

- Кігаку Мьосю, мислитель Іккю Содзюн та фігура ХХ століття - майстер

Боборосі. Вони посмішки ставилися до целібату, вважаючи сексуальне

спілкування з жінкою важливою частиною духовної практики та активно

впроваджували ідею тілесного дзен [11, 53].

 

Тілесність знаходила своє виправдання і в синтоїстському культі природи,

в якому, як і в інших поганських релігіях, тіло не набуло негативної

оцінки, а, навпаки, мислилось як уособлення життєвої енергії. Можна з

цього приводу пригадати синтоїстську космологію, згідно з якою перше

оголення тіла було здійснено Аме-но Ідзумо з метою повернення на небо

світла - богині Аматерасу-оо-но-мікамі. "Тоді вісімсот міріад богів

зібрались-зішлись у Аме-но ясу-но вака - Небесної Спокійної Ріки…Аме-но

Удзуме-но мікото - Небесна Богіня Відважна, рукави підв’язавши лозою з

небесної гори Кагуяма, з небесної лози сасакі сітку кадзкра зробивши,

листя саса з небесної гори Кагуяма пучками зв’язавши, пустий чан у

дверей Небесного Скелястого Гроту перекинувши, ногами по ньому з

грохотом притупуючи, у священну одержимість прийшла, і груди виваливши,

шнурки спідниці до таємного місця розпустила. Тут Равнина Високого Неба

ходором заходила - усі вісімсот міріадів богів розреготілися" [16, 19].

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] 12 [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ