UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Фольклор, як форма існування духовної культури
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось12090
Скачало531
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

 

1. Походження поняття фольклор та приналежність до духовної культури

 

2. Прояв національного характеру у фольклорі

 

3. Зв'язок фольклору з іншими формами духовної культури

 

4. Жанрове багатство фольклорних творів

 

5. Особливості фольклору різних регіонів України

 

6. Особливості розвитку фольклорної традиції Рівненського краю:

характерні риси, жанрово-видова проблематика

 

7. Розвиток та репрезентаця фольклору в умовах сьогодення

 

Список використаної літератури

 

 

 

1. Походження поняття фольклор та приналежність до духовної культури

 

 

 

Термін „фольклор" походить від англійського folk - рід, народ, lore -

знання, що разом означають „народна мудрість, народознавство". Одним із

перших цей термін використав англієць В. Томс, котрий 1846 р. під

псевдонімом А. Мертон, надрукувавши у часописі "Атенеум" (№ 982) статтю

"The Folklore". В українській фольклористиці у 80-х роках ХХ ст. термін

одним з перших почав використовувати М. Драгоманов, але й до сьогодні

він не знайшов загальноприйнятого визначення.

 

Поряд із вищенаведеним терміном співіснують і такі: народна словесність,

народна поетична творчість, уснопоетична творчість. Головна функція

фольклору - це задоволення природної потреби у самовираженні й

спілкуванні.

 

Серед основних ознак слід виділити усну форму поширення і передачу між

людьми засобом безпосередньої комунікації. Значна роль при цьому

відводиться пам'яті, з допомогою якої фіксуються сюжети, тексти, форми,

стереотипи. Текст народної поезії не мав автора, тобто був анонімним,

щоразу народжувався як нова форма, тобто усне „текст-слово” було

варіативним. Кожний твір був колективним - це означало, що кожен слухач

мав можливість додати до чужого своє, тобто його автором була колективна

мовна особистість у певному фольклорному соціумі [10, 21].

 

Фольклорний текст був імпровізійним, виконавець не просто відтворював

текст, але й був співавтором прочитаного, проспіваного (це характерна

ознака казок, легенд, частівок, бувальщин, коломийок). Однією з важливих

рис фольклору є зображення внутрішнього світу героїв через „прихований

психологізм", тобто через дії і взаємини персонажів з навколишнім

середовищем, певні зовнішні обставини тощо. Саме на основі типізації

виникають і т. зв. психологічні фольклорні символи-асоціації

(тополя-жінка). Психологізмом позначені весільні пісні, голосіння, думи,

історичні пісні, казки, балади, ліричні пісні. У цих жанрах наявне

відображення психологічного переживання горя (голосіння), і

психологічної індивідуалізації героя (думи), і драматизму ситуації

(балада). Психологізм жанру допомагає передати фольклорне слово,

емоційно-забарвлені звертання („милий голубе мій”, „серце моє”) тощо.

 

Фольклор перебуває у тісному зв'язку з обрядами, традиціями. Весільні

пісні супроводжують весільний обряд, голосіння - поховальний, жнивні -

жниварський тощо. Сьогодення коригує ознаки фольклорності, вносить

зміни, доповнення. Сприяють цьому процесу і засоби масової комунікації:

преса, радіо, телебачення, Інтернет. Новітнє фольклоротворення часто

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ