UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Культура Древнього світу
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3330
Скачало498
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

тура Древнього Китаю

 

Китайський етнос створив особливий тип культури, що відрізняє його від

культур інших народів. Соціальна етика й адміністративна практика тут

завжди грали більше значну роль ніж містика й індивідуалістичні пошуки

порятунку. Розсудливий китаєць ніколи не замислювався над таїнствами

буття й проблемами життя й смерті, зате він завжди бачив перед собою

еталон вищої чесноти й вважав своїм священним обов'язком йому

наслідувати. Найбільшими й загальновизнаними пророками тут уважалися ті,

хто вчив жити гідно, відповідно до прийнятої норми, жити заради життя, а

не заради блаженства на тім світлі або порятунку від страждань. Не

релігія як така, але насамперед ритуальна етика формувала вигляд

традиційної китайської культури.

 

Все це позначилося на характері еволюції уявлень про образ світу. Так,

наприклад, заслуговує на увагу та обставина, що релігійній структурі

Китаю завжди була властива незначна роль духівництва. Найчастіше вчені

виконували найважливіші функції жерців на честь Неба - вищої

загальності, абстрактної й холодної, байдужної до людини. Саме вони були

шановним і привілейованим станом у Китаї. Однак вони були не стільки

жерцями, скільки чиновниками.

 

Ці особливості релігійної структури Китаю були закладені в далекій

давнині, починаючи з II в. до н.е. Як і в інших народів, у китайців була

безліч богів і парфумів, яким вони приносили жертви, у тому числі й

криваві. Але із часом на перший план серед цих богів і парфумів став

виходити Шанді, верховне божество й легендарний родоначальник, їхній

предок-тотем. Великий бог і божественний первопредок в одній особі

зустрічалися й в інших релігіях, наприклад, у Єгипті. Однак у Китаї

Шанді сприймався насамперед як першопредок, що піклується про добробут

свого народу. Це виявилося в тім, що саме до нього йшли прохання й

благання народу, зв'язані й із проблемою врожаю, і з військовими

успіхами, і із благополучним дозволом від тягаря дружини.

 

Зсув у культі Шанді акценту убік функцій першопредка зіграло в історії

китайської цивілізації величезну роль: воно привело до ослаблення

релігійного початку й посиленню початку прагматичного, що виявився в

абсолютизації культу предків. У цьому культі невеликий китайський етнос

знаходив додаткові сили й віру у своє призначення вистояти в боротьбі з

ворожими племенами-варварами.

 

Надалі, в епоху династії Чжоу (XI в. до н.е.), що поширила влада - на

більшу територію басейну Хуанхе, культ Неба й Чжоу витиснув Шанді. На

Небо перейшло уявлення про прямий генетичний зв'язок божественних сил із

правителем. Чжоуський правитель став уважатися сином Неба, а китайська

імперія - Піднебесної. Цей титул і назва країни збереглися аж до XX в.

 

Починаючи з епохи Чжоу, Небо в його основній функції верховного

контролюючого й регулюючого початку, стало головним все китайським

божеством, причому культу цього божества був доданий не стільки священне

божественний, скільки морально-етичний акцент.

 

Уважалося, що велике Небо карає невартих і винагороджує доброчесних.

 

Під чеснотою розумілася відповідність правителя, що персоніфікує народ,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ