UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Проблеми вивчення історії української журналістики
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2567
Скачало241
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

 

 

 

М. Нечиталюк. Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна, e-mail:

admgrf@franko.lviv.ua

 

Оглядаючи сьогодні стан наукового вивчення української преси від її

зародження і донині, маємо достатні підстави стверджувати, що впродовж

минулого, ХХ століття, сформувалася і розвинулася окрема наукова галузь

журналістикознавства - історія української журналістики, яка співіснує з

такими відносно самостійними науковими дисциплінами, як історія і теорія

преси (пресознавство, часописознавство), історія і теорія публіцистики

(публіцистикознавство) та телерадіожурналістика.

 

Питання про час і місце зародження загальної науки про журналістику має,

на наш погляд, дискусійний характер. Автори першого теоретичного курсу

“Українська журналістика на тлі доби”, виданого у 1993 році в Мюнхені,

Ольгерд Бочковський і Степан Сірополко дотримуються погляду, що

“Батьківщиною теорії журналізму доводиться визнати Німеччину”(1).

Початки наукової теорії про журналістику вони виводять з факту

викладання систематичних курсів журналізму у німецьких університетах,

починаючи з 1895 року, та появи перших підручників професорів Коха,

Бюхера, Брунгубера і Довіфата. Усі ці підручники, підкреслюють вони,

вийшли в першому десятиріччі цього століття (тобто, ХХ-го. - М.Н.) й ще

досі не втратили свого педагогічного значення (1; 18). Цілком зрозуміло,

що названа наукова література про журналістику, яка вважалася першим

“обґрунтуванням самостійної “науки про часопис” (1; 18), стала певним

джерелом для написання ще у 1937 році незакінченого курсу Ольгерда

Бочковського “Основи журналізму” та його продовження, яке здійснив

Степан Сірополко, користуючись найновішою, у межах 30-х років,

спеціальною літературою, поданою наприкінці його праці. Крім німецьких

підручників з теорії журналістики, діаспорні теоретики української преси

користувалися більш широкою лектурою, у тому числі - підручником

француза Де-Жувнеля “Журналізм у 20 лекціях” та неназваними працями

цитованого історика англійської преси Робинса. Отже, вони спиралися на

світову літературу з журналістики, з одного боку, і на практичний досвід

української преси, зафіксований у багатьох статтях, друкованих переважно

у львівській газеті “Діло” та зарубіжній (чеській) періодиці - з

другого.

 

У тісному зв’язку із західноєвропейською теорією журналістики треба,

мабуть, розглядати і появу у Регенсбурзі 1946 року першого навчального

курсу для студентів Українського технічно-господарського інституту

українського емігранта Аркадія Животка “Історія української преси” (на

правах рукопису, обсягом 196 сторінок машинопису та з додатком широкої

бібліографії спеціальної літератури і джерел). Пізніше, у 1989-1990

роках, цей курс перевидано поліграфічним способом у Мюнхені, а в 1999

році - у Києві (6). Незважаючи на дуже недбалу коректуру мюнхенського

видання, воно тривалий час залишалося одним із найгрунтовніших

посібників для студентів-журналістів і, мабуть, залишатиметься аж до

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ