UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Аспекти журналістської професії
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось6056
Скачало442
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

і легкою зовні містифікацією – важка, незвична, а інколи й

неприємна праця.

 

 

 

5. Знання, знання і ще раз знання

 

 

 

Газетяр мусить багато, – дуже багато знати. Він повинен бути добре

обізнаним у різних галузях громадсько-політичного життя, науки,

культури. Різнобічна обізнаність – одна з основних рис журналіста. На цю

особливість журналістської професії вказував Фрідріх Енгельс, про творчу

майстерність якого Карл Маркс писав: «Він – справжня енциклопедія.

Здатен працювати у будь-яку годину дня і ночі, після їжі і натщесерце,

швидко пише і кмітливий, як чорт».

 

Сміливо можна сказати, що в цій характеристиці Енгельса сформульовані

основні вимоги до журналіста, працівники преси повинні вчитися все

життя, стежити за новим у тій галузі, про яку вони беруться писати. Адже

не можна пропагувати застарілі прийоми й методи роботи, «з ученим

виглядом знавця» давати рекомендації чи відбутися загальним описом подій

і фактів.

 

Колись відомий письменник і журналіст Юрій Олеша у колі друзів

іронізував над «майстрами» газетних штампів: «Як пишеться нарис?

Входимо. Бронзове сонце золотить середину подвір'я. Назустріч від воріт

ливарного цеху рухається міцна, кремезна постать. Я пізнаю з першого

погляду Івана Дмитровича Петрекова. Ще на ходу він простягає мені свою

широку, закіптюжену долоню...»

 

Подібні банальні описи, що часом «мандрують» у безталанних авторів з

матеріалу в матеріал, певна річ, не хвилюють читачів, не допомагають їм

чітко уявити собі образ людини, про яку йдеться.

 

Нерідко трапляються у газетах поверхові описи тих або інших подій:

журналіст сам не розібрався в їхній суті, не знає предмета, про який

пише. Згадаємо у зв'язку з цим слушні слова Віри Кетлінської: «Щоб

написати одну сторінку, треба мати змогу написати про те ж тридцять

сторінок...»

 

Автор славнозвісної п'єси «Людина з рушницею» Микола Федорович Погодін

згадує випадок із своєї журналістської біографії, що став для нього

чудовим уроком на все життя. За наказом тодішнього секретаря редакції

«Правды» Марії Іллінічни Ульянової він виїхав до Азербайджану, щоб

написати про хід видобутку нафти. Молодий газетяр об'їздив промисли,

поговорив з людьми. Побачив: стоять бурові вишки, насоси. Тиша. Чистота.

Попоїздив з тиждень і відчув, ще нічого путнього написати не зможе.

Звернувся до головного інженера «Азнафти» з проханням підібрати

літературу з питань нафтовидобутку – від найпопулярнішої до спеціальної.

 

Спека в Азербайджані була страшенна, до сорока градусів. Обливаючись

потом, початкуючий журналіст, не виходячи з готелю, як сумлінний учень,

читав усе підряд, починаючи від історії видобутку нафти і кінчаючи

описом сучасного на ті часи бурового інструмента «риб'ячий хвіст». І

лише після того, як здобув певні знання, знову поїхав на промисел. Те,

що до цього «мовчало», «заговорило». Люди охоче розмовляли з

журналістом, який добре розумівся у виробничих питаннях, розповідали про

свої успіхи і невдачі.

 

Погодін написав нарис про нове у нафтовидобутку, про технічний переворот

на Апшеронському півострові і показав його заступникові начальника

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ