UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Аспекти журналістської професії
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось6085
Скачало444
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

урналах буржуазних країн сенсації приділяється велика

увага. Що ж цікавить їхніх репортерів? Погортаймо сторінки деяких

видань. Ось у щотижневику великий фоторепортаж про катастрофу

пасажирського літака. Він загорівся на самому злеті, і

фотокореспондентові, який випадково був на аеродромі, вдалося зробити

ряд знімків. На першому ми бачимо язики полум'я, що охопили фюзеляж, на

другому – приземлення, далі вибух, обгорілі трупи пасажирів, невелика

група щасливчиків, яким вдалося врятуватися, – перекошені, спотворені

жахом обличчя, сльози...

 

Навіщо це? З позицій радянської моралі смакування трагедії – не гідна

журналіста справа. А в капіталістичних газетах та журналах саме за такі

матеріли платять великі суми. Бо вони допомагають відвернути увагу

читача від проблем, які буржуазна пропаганда всіляко намагається

затушувати. Справді, почитає безробітний такий-от репортаж і на якийсь

час забуде про власну біду. Тому й рвуться репортери з мікрофонами до

паралізованої горем жінки, у якої в цій катастрофі загинуло двоє дітей,

прагнуть вирвати у неї хоч кілька слів інтерв'ю. Бо кожне таке слово

оцінюється десятками, а то й сотнями доларів.

 

Буржуазні репортери можуть годинами вичікувати, щоб спіймати в кадр

людину, яка вирішила покінчити життя самогубством, присвячують величезні

матеріали гангстерам, вбивцям, керівникам різних банд, не шкодуючи барв

для опису їхніх «подвигів».

 

А скільки горя зазнають від них популярні кіноактори, співаки,

художники! Мисливці за сенсацією беруть їх просто в облогу. Вони потайки

перелазять через паркан, яким огороджено будинок відомої кінозірки, щоб

зробити кілька знімків, переслідують її на роботі, на вулиці, на

відпочинку. Саме репортери мало не довели до самогубства відому

французьку кіноактрису Бриджит Бардо, засипаючи пресу брехнею та

напівбрехнею про її особисте життя.

 

Радянська преса, а також прогресивна зарубіжна рішуче відмовляються від

подібних «сенсацій». У неї зовсім інша мета. Проте термін «сенсаційний

матеріал» живе і в нас. В чому його відмінність, ми побачимо на кількох

прикладах.

 

Якось наприкінці 50-х років прогресивний американський журналіст Джон

Г.Гриффін, що часто виступав з викривальними статтями про расову

дискримінацію в Сполучених Штатах Америки, вирішив зробити небезпечний

експеримент. Він наклав на обличчя чорний грим, одягнув перуку і

перетворився на негра. Не один день подорожував Гриффін вулицями міст

американського Півдня, де расисти почуваються особливо вільно. Він їздив

у транспорті «тільки для чорних», харчувався у відповідних їдальнях, не

раз ставав об'єктом тяжких образ з боку тих, хто ще й тепер готовий за

найменшу провину лінчувати негра, ризикував життям...

 

А потім опублікував про все пережите докладний щоденник. «Цей документ

відчаю і мороку, – згадував Гриффін, – звинувачує не окремих осіб, а

швидше систему, яка відмовляє людям у їхніх людських правах».

 

Це була справді сенсаційна, у кращому розумінні цього слова, книжка. Але

авторові довелося розплачуватися за неї. Куклукскланівці почали його

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ