UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Періодичні видання Східної України початку ХХ століття у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: надходження, зберігання, вивче
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21222
Скачало553
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

рами,

які змальовують життя українського народу та книгами для селян.

 

В. Науменко на сторінках „Киевской старины” виступив з доволі обережною

критикою Флорінського, обстоюючи право українського народу на власну

літературну мову. Український вчений-мовознавець К. Михальчук також

заперечував погляди професора, що відобразилось на сторінках „Киевской

старины” у статті „Что такое малорусская речь”. Михальчук доводить

неправильне використання термінів „мова” та „наріччя” у критикованого

автора, він виявляє риси спорідненості між собою мовами слов’янської

групи, змальовує процес формування східнослов’янських мов – української,

російської, білоруської. Він розповідає,що вони вийшли з одного джерела

і є близькими між собою.

 

Варто зазначити, що полеміка щодо статусу української мови точилася

протягом тривалого часу. Аналізуючи розвиток україномовних періодичних

видань до 1906 р. потрібно сказати, що відсутність газет і журналів

частково намагалися замінити україномовні альманахи. В тих збірниках

були лише вірші, оповідання, нариси, але важливо було те, що вони

виходили рідною мовою. Таких альманахів у Наддніпрянській Україні було

два. Один був виданий у Херсоні М. Чернявським під назвою „Перша

Ластівка”, другий в Одесі – „Багаття”, виданий Липою. Порівнюючи

україномовні публікації цих видань, одеський орган був цікавішим і

ціннішим, адже там друкувалися твори М. Левицького, Дніпрової Чайки, П.

Кобилянської, О. Маковея, М. Чернявського та інших. Херсонський альманах

друкував твори переважно молодих українських письменників, які ще не

публікувались.

 

Крім названих двох україномовних альманахів, в окреслений період були

видані два декламатора – збірники віршів та оповідань „для декламації

або промовлення на сцені, на вечорницях, на усякіх збірках”. Перший

декламатор називався „Розвага” і був укладений О. Коваленком, другий –

„Досвітні огні”, укладач – Б. Грінченко. Б. Грінченко приділяв більше

уваги публікаціям відомих українських поетів, зокрема І. Франка, Лесі

Українки. Декламатор О. Коваленка друкував твори маловідомих поетів. Ці

видання були вагомим внеском в україномовний розвій 1905 р.

 

Часопис „Киевская старина” отримав право друкувати україномовні дописи,

але лише художнього змісту. З них можна виокремити оповідання „Приязнь”

Лесі Українки, „Ніоба” О. Кобилянської, твори Непийводи, Сосновського,

Пахаревського, Будянської. Також невелику кількість україномовних

публіцистичних видань у 1905 р. здійснили: Київське видавництво „Вік” та

„Петербургське добродійне товариство видання дешевих і корисних книжок”.

У перелік україномовної публіцистики для народу, дозволеної цензурою,

увійшли: брошура Гр. Коваленка про холеру, Т. Рильського про сільські

випаси, Задьори про виховання малих дітей, хрестоматія О. Білоусенка для

дітей під назвою „Вінок”, що була перевидана у 1998 р. київським

видавництвом „Веселка”.

 

У порівнянні з найменшими слов’янськими народами ця кількість

україномовних творів мізерна, але й вона є певним здобутком на тлі

повного мовного знеуособлення нації. До редакційних відомств подавалась

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ