UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Періодичні видання Східної України початку ХХ століття у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: надходження, зберігання, вивче
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21293
Скачало553
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ілька тисячоліть історії України.

Редакція докладала величезних зусиль, щоб кожний номер вийшов у світ і

потрапив до читачів.

 

„Киевская старина” (1882 ?? 1906) видавалася переважно російською мовою.

У 1907 р. місячник був перетворений на україномовну „Україну”.

Характерною особливістю публікацій стала національна спрямованість: чи

це стосувалося документів та діяльності видатних осіб давніх часів, чи

розвитку освіти й красного письменства, чи становлення українських

родоводів та наукових підвалин.

 

Співробітники часопису працювали за несприятливих умов: цензура в усьому

вбачала прояви українського сепаратизму. Заборонено було вживати такі

слова, як „Україна”, „січ”, „козак”, „москаль” (у значенні солдат) та

ін. [11, с. 34]. Особливої немилості в цензури, крім самого змісту

українського тексту і теми публікації, зазнало вживання в українських

текстах літери „і”. У результаті київська цензура отримала завдання

докорінно знищити літеру „і” у статтях місячника. Будь-яка стаття з

українським текстом (уривком чи цитатою) надсилалася до цензурного

комітету для повторного розгляду петербурзькими чиновниками. Столичний

цензор робив висновки, з якими часто Головне управління у справах друку

імперії не погоджувалося; це іноді призводило до затримки виходу журналу

й порушувало редакційні плани.

 

Колегія „Киевской старины” упродовж усього часу існування журналу

домагалася відміни цензури, але кожного разу наражалася на протидію

контролюючого відомства. Взагалі цензура не тільки викидала багато

праць, а й скорочувала їх так, що редакції доводилося самій відмовлятися

від таких пошматованих творів. „Що виробляє цензор, одному Богу відомо,

?? писав Феофан Лебединцев до А. Бичкова, директора Санкт-Петербурзької

публічної бібліотеки, ?? я викидаю і ці статті, й окремі речення, інше

зовсім притримав ?? нічого не помагає” [11, с. 35].

 

Незважаючи на шалений тиск з боку офіційної влади, „Киевская старина”

усіляко намагалася піднести престиж української мови. З цією метою у

1895 р. за редакцією В. Науменка та Є. Тимченка вийшов „Малорусский

словарь”. Керуючий міністерством внутрішніх справ дозволив розіслати

словник як безкоштовний додаток до журналу. Результатом активних дій В.

Науменка стало отримання дозволу на публікацію в місячнику художніх

творів рідною мовою та заснування української друкарні; а ще через два

роки був відкритий ще один національний осередок ?? книгарня „Киевской

старины”.

 

З початком ХХ ст. цензурна практика трохи пом'якшала і дозволяла дещо

друкувати українською мовою або ж аналізувати мовознавчі матеріали.

Після революції 1905 р. настав час, коли полтавські, київські, одеські,

катеринославські, харківські, московські й петербурзькі періодичні

видання заговорили на повний голос про національну освіту, потреби

рідної мови, розвиток літературних і журналістських талантів, які

друкувалися б на сторінках своєї преси. З'явилися „Хлібороб” і „Рідний

край”, „Громадська думка” і „Добра порада”, „Запоріжжє” і „Сніп”, які

зверталися до читача зрозумілою, вже не забороненою мовою. Настав час

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] 18 [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ