UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Періодичні видання Східної України початку ХХ століття у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: надходження, зберігання, вивче
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21229
Скачало553
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

20 рр.

 

 

 

1.2 Становлення української преси після Російської революції 1905 року

 

 

 

Дослідник А. Животко у своїй праці „Історія української преси” зазначав:

„Революція 1905 року, що охопила всю Росію, викликала серед українського

суспільства надію на створення національної преси українською мовою”[17,

с. 12]. Варто підкреслити, що ще у 1903 р. у Києві з’явилося перше число

нелегального часопису „Вісник української київської студентської

громади”, у Житомирі вийшов часопис „Мысль”, який видавали учні

Волинської духовної семінарії.

 

Відразу після оприлюднення царського Маніфесту у Києві зібрався

редакційний комітет, щоб обговорити план видання першого номера щоденної

української газети „Громадське слово”. І в цей же час у Києві чорна

сотня влаштувала погроми. Налякані погромами, київські друкарні боялися

друкувати українську газету лише на підставі Маніфесту 17 жовтня. Чекали

окремого спеціального письмового дозволу від губернатора. Губернатор, як

і можна було очікувати, такого дозволу давати не поспішав. Терміни

видання першої української газети затягувалися.

 

Однак у Лубнах, на Полтавщині, місцеві українські патріоти зуміли

домовитися з керівництвом місцевої друкарні про друкування українського

часопису. Так, 25 листопада 1905 р. у Лубнах з'явилася перша на теренах

Наддніпрянщини україномовна газета „Хлібороб”. Підписував її як редактор

наймолодший із братів Шеметів – Микола, хоча насправді редактором був

старший брат Володимир, який ще перед революцією 1905 р. спробував

видавати щоденну газету „Поступ”, але не отримав дозволу Міністерства

внутрішніх справ. Однак не довго формував українське інформаційне поле

часопис „Хлібороб”. У грудні 1905 р., на п'ятому числі, він був

заборонений. Та, незважаючи на його короткий вік, часопис відіграв

вагому роль як у становленні національного українського інформаційного

поля на Наддніпрянщині, так і в розвитку національної свідомості народу.

Заслуга „Хлібороба” була і в тому, що він відкрив нову еру в історії

культури й суспільно-політичної думки України і після його появи

українська преса вже ніколи, незважаючи на будь-які заборони, не

переривала свого родоводу.

 

Після заборони „Хлібороба” В. Шемет намагався продовжити видання

часопису під назвою „Хліборобська справа”, однак, незважаючи на

„конституційні свободи”, усі його клопотання не мали результатів [37, с.

115].

 

Наприкінці грудня 1905 р. члени гуртка „Українська демократична

громада”, до якого входили Л. Жебуньов, Г. Маркевич, П. Мирний, Г.

Коваленко, на одній із своїх нарад, розуміючи, що „Хлібороб” не зможе

вижити в розбурханому морі російського шовінізму, вирішили розпочати

збір коштів для створення нового видання. Видавцем обрали Г. Маркевича,

обов'язки головних редакторів поклали на М. Дмитрієва та Г. Коваленка.

Часопис вирішили назвати „Рідний край”.

 

25 грудня 1905 р. у Полтаві, рівно через місяць після прийняття царською

адміністрацією „Тимчасових правил про друк”, побачило світ перше число

тижневика „Рідний край”, який відкривався поезією-маніфестом П. Мирного

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ