UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Періодичні видання Східної України початку ХХ століття у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: надходження, зберігання, вивче
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21204
Скачало553
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

-маніфестом П. Мирного

„До сучасної музи”. Авторський колектив журналу, обираючи нелегкий і

небезпечний шлях розбудови рідної культури, прагнув розбудити

національну свідомість українців, виховувати в них почуття національної

гідності. Мета, яку ставив перед собою журнал, визначалася вимогами

життя, потребами духовного і політичного відродження українського

народу, усвідомленням українською інтелігенцією свого місця і ролі в

суспільстві. І закономірно, що часопис „Рідний край” за своєю ідейною

спрямованістю був безпартійним. Це свідчить про те, що для видавців

важливими були не політичні амбіції певної партії чи групи людей, а

згуртування загальноукраїнського руху на шляху до створення повноцінної

європейської нації. Саме тому для повного і всебічного висвітлення життя

редакція намагалася залучити до участі в роботі якомога більше людей.

 

Редакція „Рідного краю” при висвітленні суспільно-політичних проблем

неодмінно наголошувала на двох аспектах, які, на її погляд, могли

привести до автономії України: державність української мови і діяльність

українських депутатів у складі Державної думи. Тому закономірно, що в

період виборів до Думи редакція розповідала про кандидатів до неї,

радила обирати лише тих, хто служитиме інтересам українців, дбатиме за

інтереси України. Коли ж Думу було розпущено, газета відверто виступила

проти уряду. Зрозуміло, що формування українського інформаційного

простору в такому напрямі, як це робила редакція „Рідного краю”,

викликало рішучий протест уряду. Це призвело до того, що в провінції

надалі часопис видаватися не міг. Тому вирішено було перенести його

видання до Києва. Таким чином, з кінця жовтня 1907 р. часопис почав

видаватися в Києві. Очолила редакцію О. Пчілка, яка і стала першою

українською жінкою-редактором на Наддніпрянщині.

 

У 1906 р. виповнилося 25 років від дня виходу журналу „Киевская

старина”. Гостро відчувалася потреба ввести в національне інформаційне

поле не лише газету, а й журнал, який би видавався рідною мовою і

виходив у столиці України. Таким „переходовим до нових вимог” часописом

став журнал „Україна”. Друкувався він двома мовами – українською і

російською. Це був місячник, обсяг якого становив 10 – 12 друкованих

аркушів, що складався з двох частин: наукової та

інформаційно-публіцистичної. Друкувалися в ньому твори І.

Нечуя-Левицького, В. Доманицького, І. Франка. Нерідко зі своїми

публікаціями на його сторінках виступав С. Петлюра. Усі національні

проблеми редакція вирішувала через призму соціалістичної ідеології.

 

Тим часом наприкінці 1905 р. В. Леонтович отримав дозвіл на видання

щоденної політичної, економічної та літературної газети „Громадська

думка” і в останній день року встиг видати її перший номер. Видання це

побачило світ замість задекларованої газети „Українське слово”, на яку

й, власне, було подане прохання на випуск.

 

Завдяки широкому колу авторів редакції, а серед них були Б. Грінченко,

його дружина М. Загірня, В. Самійленко, А. Тесленко, А. Кримський, М.

Лисенко, В. Доманицький та інші, редакція торкалася усіх важливих

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ