UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Періодичні видання Східної України початку ХХ століття у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: надходження, зберігання, вивче
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21262
Скачало553
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

а інші, редакція торкалася усіх важливих

суспільно-політичних проблем, використовувала весь арсенал тогочасних

газетно-публіцистичних жанрів – від заміток до великих аналітичних

статей, від віршів до гумористично-сатиричних жанрів.

 

Серед інших часописів, які спричинили розвиток національної свідомості,

– газети „Народна справа”, „Вісті”, які видавалися в Одесі у 1906 р.,

„Добра порада” і „Запоріжжя” (Катеринослав), „Слобожанщина” і „Порада”

(Харків), низка часописів Києва. Однак із 34 друкованих органів, які

видавалися в першій половині 1906 р., до кінця року залишилося менше

десяти, та й названих часописів усього вийшло лише по кілька номерів.

Проте розвиток української преси вже заборонити ніхто не міг.

 

 

 

1.3 Цензурні утиски щодо українських газет та журналів

 

 

 

Маніфест 17 жовтня 1905 р. поклав початок тому періоду в

суспільно-політичному житті Російської імперії, який навіть ліберали не

без іронії називали „епохою оновленого ладу”. Становище преси на той час

регламентувалося низкою додаткових правил, законами про тимчасові та

надзвичайні охорони, жорстким і постійним втручанням поліції та

адміністрації. Одночасно з цензурними постановами і відповідно до

розширення прав, що надавалися новими законами і циркулярами, до преси

постійно „прикладали руку” губернатори і градоначальники. Необмежений

простір відкривався перед ними з уведенням „правил” про надзвичайну та

іншу „охорону”. Такі правила після 15 грудня 1905 р. почали поширюватися

на більшість регіонів Російської імперії. У різних місцевостях

губернатори мали право видавати власні „обов'язкові розпорядження”

стосовно друку, що забороняли розповсюдження видань, публікацію статей і

заміток, які вони вважали шкідливими.

 

Аналогічне відношення було і до друкарень стосовно періодичних видань:

 

1. Жодна друкарня не мала права починати набір і друк газети чи журналу

без особливого свідоцтва, що видавався губернатором спеціально для

друкарні на право друку цього видання. Це свідоцтво повинне зберігатися

в друкарні.

 

2. В разі будь-яких змін в умовах виходу в світ даного періодичного

видання, заміни відповідального редактора іншою особою, зміни друкарні

видавець повинен був подати заяву про це губернатору до початку

подальшого випуску у світ видання, а якщо зміна була не передбачуваною,

то упродовж 3-х днів із вступом в силу обставин, що викликали зміни,

попереднє свідоцтво мало бути замінене новим.

 

3. На кожному номері періодичного видання мали бути надруковані прізвища

відповідального редактора і видавця, адреса редакції в друкарні, де

віддрукований цей номер.

 

4. Кожний номер газети чи журналу, духовного чи світського, з усіма

додатками, повинен був одночасно з випуском його з друкарні подаватися в

узаконеній кількості примірників до Київського тимчасового комітету у

справах преси (колишню цензуру) [39, с. 23].

 

Нелегким був шлях української національної преси до свого читача.

Постійні прискіпування, перестороги, надумані заборони, політичні на та

адміністративні штрафи переслідували видавців та редакторів кожному

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ